За фактом бездіяльності Нацполіції під час нападу «тітушок» на бійців АТО 9 травня в Дніпрі проводиться розслідування. Про це повідомив у Facebook генеральний прокурор України Юрій Луценко.

«Проводиться розслідування ганебної співпраці працівників Нацполіції з тітушками. За це також будуть відповідати», – написав генпрокурор.

Луценко також зазначив, що слідство виявляє організаторів і джерело фінансування «тітушок». Крім того, голова ГПУ додав, що правоохоронці затримали 8 ідентифікованих «тітушок», які напали на учасників АТО.

«Вчора 8 ідентифікованих «тітушок», що напали на учасників АТО, були затримані, вони будуть притягнуті до кримінальної відповідальності. Слідство працює, щоб встановити організатора і джерело фінансування «тітушок», – заявив він.

На думку Луценка, «прокремлівська по суті акція стала можливою через самоусунення патріотичних організацій та партій від святкування нашої перемоги».

Як повідомляв ZAXID.NET, 9 травня у місті Дніпро сталася масова бійка, було травмовано 14 осіб, а за підозрою в причетності до сутичок затримано 15 осіб.

За даними ЗМІ, штовханину з АТОвцями почали невідомі хлопці спортивної статури, які перед цим охороняли агітаційні палатки «Опозиційного блоку» та мали помаранчеві позначки на грудях, а поліція через це відтіснила ветеранів.

Опубліковано в Політика
Вівторок, 14 лютого 2017 12:59

На чию користь торгують?

Блокування добровольцями, волонтерами та деякими нардепами торгівлі з «ДНР-ЛНР» спровокувало гостру дискусію в українському політикумі й усьому суспільстві. Інколи вона набуває дуже жорстких форм.

Приміром, у публічній суперечці заступник міністра у справах тимчасово окупованих територій Георгій Тука, з яким після його переходу з волонтерів у чиновники сталися метаморфози, подібні до метаморфоз Надії Савченко після її повернення з Росії, погрожував нардепові й колишньому командиру батальйону «Донбас» Семенові Семенченку силовим впливом влади на блокувальників. Той, своєю чергою, заявив, що державна влада стала на шлях державної зради. Ось такі пристрасті… Однак невдовзі до місця головного блокування прибула озброєна рота, командир якої повідомив, що вони захищатимуть учасників блокади. Зрозумілі почуття людей, які щодня ризикують на фронті своїм життям, проливають там кров і постійно змушені спостерігати нахабний бізнес на жертвах і втратах. Бо для українського (а що в ньому українського?) «владобізнесу» нічого святого немає, крім прибутку. В умовах, коли війну офіціоз усупереч логіці й реальності називає словом із трьох букв — «АТО», коли ніхто не каже, а яка ж мета, яка ж стратегія країни в цій війні, чого прагне нинішня влада і які має наміри, суспільству самостійно треба відповідати на всі ці запитання, а нерідко й самостійно вирішувати і діяти. Чи хоче влада перемоги? Може, їй досить домовитися з ворогом, відкупившись територіями (але ворогу потрібна вся Україна) чи частиною суверенітету (проте Кремлю взагалі не потрібне існування незалежної Української держави як такої!)?

Що ж стосується торговельних контактів з «ДНР-ЛНР», то тут постають фундаментальні проблеми. Насамперед: а чи можна перемогти супротивника, постійно підтримуючи його фінансово й економічно? Постачаючи йому воду, електрику, харчі, сплачуючи гроші контрольованому ним населенню на окупованих територіях? Звісно, ні. Це скаже будь-який військовий і політичний експерт. Проте «владобізнес» України вперто не хоче ці очевидні речі визнавати, потужно посилюючи сотнями ешелонів із продукцією, електрикою на сотні мільйонів доларів, купівлею товарів і вугілля режими «ДНР-ЛНР». З українською допомогою ці московські «бантустани» зможуть спокійно існувати ще 20–30 років.

 

«Владобізнес» свою корупційну антидержавну природу тут демонструє особливо яскраво. В «ДНР-ЛНР» видобувають вугілля, перевозять через лінію розмежування в материкову Україну і продають за «роттердамською ціною», себто в рази дорожче, ніж воно мало б коштувати. Представники «владобізнесу» кладуть собі в кишені грубі гроші, а державний бюджет України спустошується. Ось така гола правда. Її прикривають фіговим листочком дешевої пропаганди. Насамперед використовується сентиментальна тема: «Там наші люди». Дивно: коли «владобізнес» грабує українців «космічними» тарифами, він геть не згадує про «наших людей» неокупованої України.

Політолог Віталій Бала справедливо зазначив, що, ніж давати мільярди гривень сепаратистським «республікам», було б краще на ці гроші допомогти нормально облаштуватися на материку біженцям із Донбасу й Криму.

Але якщо припинити купувати вугілля в «ДНР-ЛНР» (за 2,5 року вже можна було б знайти інші джерела й можливості), в окупантів, то зникнуть чудові корупційні схеми фантастичного збагачення чиновників і бізнесюків (часто-густо це ті самі люди). Щоб за будь-яку ціну зберегти корупційні схеми, країну шантажують відключенням електроенергії, браком тепла в домівках громадян тощо. Нещодавно прем’єр Володимир Гройсман заявив, мовляв, будь-ласка, пропонуйте будь-які інші схеми постачання теплоелектростанцій вугіллям. Чудова пропозиція, тільки чому пан Гройсман не виступив із такою конструктивною ідеєю на кілька місяців раніше? Коли реально можна було багато змінити... Це така тактика — ставити країну перед фактом, перед глухим кутом, куди її наполегливо пхали, а потім пропонувати: а спробуйте тепер самі…

Може, блокувальники й відмовляться від блокади до закінчення опалювального сезону, але поставлять владі суворий ультиматум: у 2017 році повністю припинити торговельно-економічні зв’язки з окупованими територіями. Чи виконає його «владобізнес»? Відносно нещодавня блокада Криму покращила для України геополітичну ситуацію на Півдні. Проте нині, здається, торгівля з ним здійснюється в попередньому режимі. І це суттєво допомагає Російській Федерації зменшити для себе тягар забезпечення півострова всім необхідним. Власне, на це й був розрахунок Кремля: захопити Крим, а там Україна знову забезпечуватиме цю територію. Півострів має бути для РФ клопотом, а не призом. Ну, це якщо на вулицях Банковій та Грушевського справді збираються його повертати, а не пристати на пропозиції Віктора Пінчука…

Екс-віце- прем’єр Автономної Республіки Крим Андрій Сенченко розповів цікаву й повчальну історію. На теренах Придністров’я є великий металургійний комбінат. Його продукцію саме Придністров’я може спожити не більш ніж на 1%, решту треба кудись експортувати. Проте куди, якщо врахувати факт перебування невизнаної «ПМР» («Придністровської молдавської республіки») під міжнародними санкціями?» Однак через якісь домовленості з Кишиневом (а там проблеми з корупцією такі самі великі, як і в Україні) вдається здійснювати експорт через Молдову. Цей комбінат — 40% усіх коштів бюджету Придністров’я, а це означає, що Молдова на 40% полегшує для Російської Федерації тягар цілковитого утримання сепаратистської псевдодержави. Треба визнати факт: торгівля України з «ДНР-ЛНР» здійснюється на користь Росії. Що більше Київ торгуватиме з московськими маріонетками, то краще буде Москві, то більше коштів вона зможе кинути на війну проти України. Це прості й наочні речі, що їх пропагандони Кремля та нашого «владобізнесу» намагаються приховати за різноманітними казками. Зокрема, деякі з жахом розповідають: коли не торгувати з московськими «бантустанами», то Москва наповнить окупований Донбас своїми товарами. Нехай наповнює. І виділяє зі свого бюджету окупованому люду (а це кілька мільйонів жителів) гроші на придбання тих товарів. Ще з більшим жахом пропагандисти повідомляють, що без торгівлі з «ДНР-ЛНР» на тих теренах рубль із двоголовим птахом витіснить українську гривню. Нагадаю: на окупованих землях СРСР німецька рейхсмарка швидко витіснила радянський рубль. Чи врятувало це нацистську Німеччину від поразки в Другій світовій війні? Пропаганда стверджує, що тамтешній люд у «ДНР-ЛНР» унаслідок олігархічної торгівлі з окупованими територіями дуже симпатизуватиме Україні. Твердження більш ніж сумнівне. Крім того, настрої населення тих територій не дуже непокоять Кремль, який має там суперпотужний «зомбоящик» (а з боку України — лише жалюгідний «Мінстець»), можливості нічим не обмеженого терору і збройний контроль над регіоном.

І любитимуть у «ДНР-ЛНР» Україну чи ні, це не має сьогодні великого, а тим більше вирішального значення. Це матиме значення лише після деокупації цієї частини Донбасу.

І тоді, якщо Україна нарешті перестане бути заручницею олігархічних кланів, зрадників та злодіїв біля керма й матиме владу сувору, рішучу та патріотичну, а на Донбасі утвердиться саме Україна, а не псевдодержавка «хана Ахмета» і подібних до нього, місцеве населення (принаймні більшість) любитиме Україну не менше, ніж населення Наддніпрянщини.

І торгівля з ОРДіЛО тут ні на що не вплине, крім кишень «владобізнесу». Часто чути демагогічні заяви, що нам головне повернути людей, а не території. Людей в особі тих, хто зробив свідомий вибір на користь України і переїхав на вільну територію, ми вже повернули, а тепер треба повернути землю, яка є рідним краєм тих українців.

Це брехливі, лицемірні заяви вітчизняних олігархічних пропагандонів. Якби вони справді дбали про повернення людей, то «владобізнес» посприяв би тому, щоб бодай у прифронтовій зоні (якщо вже не в окупованій) не було жодного телеканалу країни-агресора, а самі лише українські. Насправді ситуація протилежна… Російський «зомбоящик» неподільно панує навіть на звільнених територіях.

Сьогодні головне — перемогти в цій війні. Якщо переможемо, то всі проблеми раніше чи пізніше вирішаться, а якщо зазнаємо поразки, то й говорити не буде про що. Отже, все для фронту, все для перемоги!

Ця війна є головним і визначальним чинником в Україні. Без перемоги — ніяких реформ, ніякого покращання життя українців не станеться. А торгівля з окупованими територіями однозначно й послідовно працює на посилення агресора та поразку України.

 


Ігор Лосєв

 

Опубліковано в Економіка

За даними Міністерства оборони, небойові втрати, які зазнала українська армія у 2016 році, перевищили цифру вбитих у бою - 256 осіб проти 211. На першому місці серед причин смерті - самогубство. Таких випадків у 2016 році було 63. Зазначимо, що і за минулі роки проведення антитерористичної операції суїциди серед військових також були основною причиною їх загибелі поза зоною бою. Але статистики за кількістю самогубств серед ветеранів АТО не існує, та аналізу таких даних поки немає. Точкові дослідження в Україні показують, наприклад, що підвищується ризик суїциду у тих, хто перебував на передовій більше шести місяців.

Військовий психолог і ветеран АТО Андрій Козинчук вважає, що до рішення піти з життя по поверненню з армії людину може підштовхнути втрата мети, самоідентифікації і кола спілкування з людьми, які служили поруч із ним. Спеціальні програми з соціальної адаптації бійців та ветеранів АТО могли б зменшити кількість самогубств серед них. Однак поки що широкомасштабних проектів по всій Україні ніхто не проводить. 


Повний текст читайте тут: https://daily.rbc.ua/ukr/show/reshite-snachala-svoi-problemy-potom-idite-1484508099.html

Опубліковано в Суспільство

До Дня української мови у мережі з'явився ролик за мотивами історії із бійцем батальйону "Артемівськ".

Відео оприлюднила спільнота "Переходь на українську".

"Не будемо розкривати деталей – що саме врятувало життя його побратимам, але вирішили, що 9 листопада – День української мови – найкращий день, щоб поділитися цією історією з вами. Щоб зрозуміти, хто вони – "свої" – дивіться відео", – йдеться у коментарі.

Опубліковано в Новини Кіровоградщини

Провести розведення військ зі Станиці Луганської вкрай важко, і навіть ризиковано.

 Про це в ефірі телеканалу «112 Україна» розповів депутат обʼєднання «Народний контроль» Андрій Антонищак.

«Якщо ми відведемо війська на 1 кілометр, то в «сіру» зону потрапляє половина території Станиці Луганської. Якщо туди вночі зайдуть бойовики, то відтіснити їх назад буде вкрай важко. Адже вдень вони спокійно ходитимуть містом як «мирні мешканці», а вночі діятимуть як бойовики», – констатував він.

Також нардеп зазначив, що виведення українських військ зі Станиці є небезпечним для патріотично налаштованих мешканців міста.

«Більшість мешканців кардинально змінила  погляди. Вони бачили, чим їм загрожують бойовики і російська окупація, і, як все змінилося,  коли прийшли наші війська, яким було ставлення до містян у наших бійців. Тому самі люди проти того, щоб наші відходили», – каже депутат.

За його словами, відведення військ наразі має відбутися у тих районах Донецької та Луганської областей, де немає населених пунктів.

«Де існує так звана «сіра зона», тримати війська немає сенсу. Але після відведення військ і утворення коридору у 2-3 км, на ці позиції мають зайти представники міжнародних поліцейських озброєних місій. Так, як це відбувалося, наприклад, у колишній Югославії. Тоді буде контроль», – зазначив Антонищак.

Нагадаємо, сьогодні міністр оборони Степан Полторак заявив, що у районі Станиці Луганській досі неможливо відведення військ через постійні обстріли.

Раніше Президент України Петро Порошенко повідомив, що під час зустрічі лідерів країн «нормандської четвірки» на саміті в Берліні була підкреслена необхідність завершити розведення сторін на трьох раніше обумовлених ділянках на Донбасі (Золоте, Петровське, Станиця Луганська), після чого аналогічний процес повинен початися на інших чотирьох ділянках.

Фото: Радіо Свобода

Опубліковано в Політика
Остаточне вирішення проблеми – це не тільки розвести синхронно підрозділи, це по-перше, розмінувати все.

"Багато люди з тривогою кажуть, що ми (ЗСУ – ред.) покидаємо території. Нічого ми не покидаємо і не залишаємо, тому що синхронне розведення – це де-факто на мові військовій – передислокація. Чому? Тому що в угоді ми майже три раунди довго гризлися, билися, щоб завести формулу, яка є, і потім добитися, що вони саме так цю формулу розуміють. Там написано: "Без шкоди…" і далі йде перелік трьох головних Мінських документів від вересня 2014 року до лютого 2015 року. В цих документах визначені лінії, сьогодні де-факто лінія для української сторони – це лінія зіткнення. "Без шкоди" означає, що коли сторони підписалися, що розведення на 1 км військових підрозділів, якщо наші війська відійшли на 1 км, це не означає, що змінилася лінія зіткнення, а лінія зіткнення це параметри підконтрольності уряду України. Тобто передислокація на 1 км, це не значить, що лінія підконтрольної території зменшилась на 1 км, абсолютно ні", – сказав Марчук.

За його словами, це записано в угоді. Врешті-решт сторони погодилися. Остаточне вирішення проблеми – це не тільки розвести синхронно підрозділи, це по-перше, розмінувати все, створити 100% умови для патруля СММ ОБСЄ, куди він захоче: "Розмінувати дороги – штука чутлива, бо є дуже велика недовіра сторін. Тому біля Золотого завершене відведення, як і біля Петрівського, це ж не в самих населених пунктах, так само буде і біля Станиці Луганської".

За словами Марчука, ніякого стратегічного значення вищезазначені населені пункти не мають. Їх обирали військові, а не перемовники, за принципом, де найменше ризиків, але вони є, і при умовах, яких потім добивалися переговорники. Він також зауважив, що обрали Станицю Луганську як точку розведення, тому що там через зруйнований міст за липень 2016 року через КПВВ пройшло 100 тис. людей.
 
 
 
 
 

 

Відео по темі:

 

 
 

Опубліковано в Політика

08 жовтня, в суботу, о 16.00 в приміщенні театру імені Марка Лукича Кропивницького відбудеться унікальний концерт Всеукраїнського фестивалю "Пісні народженні в АТО", повідомив Vadim Nikitin 
Ініціатор концерту, учасник, автор- виконавець, волонтер, Батько загиблого Героя Володимир Бурко.

 

Опубліковано в Новини Кіровоградщини

Частка тих, хто вважає своєю рідною мовою українську серед учасників АТО більша, ніж серед не учасників.

Такі дані містить дослідження Центру Разумкова, повідомляє ПЕРЕВЕСЛО за матеріалами Української правди

Цікаво, що серед учасників АТО тих, хто вважає українською рідною більше, ніж серед не учасників.

Українська мова є рідною для 73% учасників АТО, їх рідних і близьких. Російська – для 6%, обидві мови – для 19%.

Серед непричетних до АТО українську мову вважають рідною 55%, російську – 19%, обидві мови – 23%.

Українською та переважно українською вдома розмовляють 60% учасників АТО та 46% не причетних до АТО, російською – відповідно, 14% та 27%, обома мовами – по 25%.

За межами свого дому українською та переважно українською спілкуються 55% учасників АТО та 43% не учасників, російською – 16% та 27%, обома мовами 29% та 28%, відповідно.

Серед учасників АТО, їх рідних і близьких, 69% висловлюються за те, щоб єдиною державною мовою була українська, а серед непричетних до АТО таких 51%. На підтримку державного статусу обох мов виступають 17% непричетних до АТО та 5% причетних.

Цікаво, що англійською на рівні, достатньому для спілкування, володіють 26% учасників АТО та 17% непричетних.

Центр Разумкова здійснює дослідження ідентичності громадян України починаючи з 2005р.

Наведені дані отримані у результаті опитування, проведеного 11-23 грудня 2015 року в усіх регіонах України за винятком Криму та окупованих територій Донецької та Луганської областей. Опитано 10 071 респондент віком від 18 років. Теоретична похибка вибірки – 1%.

 

Опубліковано в Культура

Військова частина А1469 відзначила листом-подякою керівника організації «Народний контроль» на Кіровоградщині Сергія Михальонка.

podjaka

За надану матеріальну допомогу, патріотизм, відданість і любов до свого народу голові «Народного контролю» Кіровоградщини подякував командир військової частини А14691, підполковник Василевський від імені усіх бійців підрозділу.

У відповідь Сергій Михальонок зазначив, що не чекав ніякої відзнаки, адже вважає, що допомога воїнам – це щоденне завдання для кожного у цей буремний для України час.

«Сьогодні ми повинні дякувати солдатам за їхню важку службу», – наголосив Сергій Михальонок.

 

Опубліковано в Новини Кіровоградщини

З початку запровадження ініціативи про забезпечення земельними ділянками у Кіровоградській області учасники антитерористичної операції отримали 3915 дозволів на відведення землі. Після завершення процедури оформлення правовстановлюючих документів військовим передадуть у власність землі загальною площею 6949,8 гектари.

 

Найбільше ділянок виділено у Кіровоградському, Олександрівському, Маловисківському, Новомиргородському, Новоукраїнському, Добровеличківському районах Кіровоградщини.

 

З усіх військовослужбовців, які отримали дозволи, завершили процес оформлення землі у власність 1652 учасників АТО. Проекти землеустрою затверджені на землі загальною площею 2912,4 гектара. Найбільшу кількість ділянок військові отримали у Кіровоградському, Новоукраїнському, Добровеличківському, Знам’янському, Компаніївському, Бобринецькому районах області.

 

Довідково:

 

Надання у власність земельних ділянок учасникам АТО здійснюється у порядку, визначеному статтею 118 Земельного кодексу України, за умови, що такий громадянин не скористався своїм правом на безоплатне отримання у власність земельної ділянки відповідного цільового призначення та надав документ, який посвідчує його участь в АТО.

На сайті Держгеокадастру розміщена покрокова схема дій для допомоги учасникам АТО та членам родин загиблих воїнів, котрі бажають отримати земельні ділянки. Роз’яснення складено з урахуванням запитів, які найчастіше надходять до земельного відомства.

 

 

Прес-служба Держгеокадастру

Опубліковано в Новини Кіровоградщини
Сторінка 1 з 8

Додаткова інформація