Не варто списувати Україну з рахунків

  • Друк
  • Email
Історія українських реформ ще не закінчена. І щоб зрозуміти перспективи країни, варто пригадати, якою вона була ще три роки тому

На Заході багато хто готовий списати Україну з рахунків. Помилково вважаючи, що реформи призупинилися, корупція поширюється все більше, а країна перебуває у стані війни. Але реформи в Україні не завершилися.

Щоб зрозуміти перспективи України, потрібно зрозуміти ситуацію, в якій країна була в 2014 році, коли почалося реформування. Два десятиліття корумпованої та беззаконної олігархічної системи тягнули державу назад, так само як і спадщина сімдесяти років деструктивного комуністичного режиму. Додайте до цього анексію Криму, торгову війну, ініційовану Росією, і військовий конфлікт на сході, активно розпалюваний Росією. Вимальовується картина країни, яка зіткнулася з серйозними перешкодами.

Але Україна вистояла і подолала ці бар'єри. Після зниження ВВП на 17%, в 2014-2015 роках, економіка зросла на 2,3% в минулому році. Показник перевищив очікування експертів. Навіть МВФ прогнозував лише 1,5% зростання ВВП на 2016 рік.

Найбільші досягнення держави в області реформ відбулися в областях макроекономічної стабілізації, чищення банківського сектора і, всупереч поширеній думці, боротьби з корупцією.

В умовах макроекономічної стабілізації різко скоротився дефіцит державних фінансів – з 10,5% ВВП в 2014 році до 2,2% у 2016 році. Частка державних витрат у ВВП знизилася з більш ніж 50% ВВП в 2014 році до 40,6% у 2016 році. Курс валюти стабілізувався після зміни валютного режиму з фіксованого на плаваючий обмінний курс. Крім того, стабілізувалася інфляція.

Україна 

Багато українських банків були раніше просто банкоматами для своїх власників, залучали депозити, а потім розподіляли їх в якості кредитів між позичальниками, які в підсумку нічого не повертали. А держава повинна покривати збитки за рахунок платників податків. Сьогодні введені суворі правила нагляду: майже половина з 180 банків країни закрита, інші змушені збільшити статутний капітал. Приватбанк – найбільший банк країни – був націоналізований після нездатності збільшити капіталізацію.

Очищення банківської системи стало одним з найбільш важливих антикорупційних заходів, реалізованих на даний момент. Корупція, як і раніше є великою проблемою, але поліпшення, що відбулися останнім часом – не малі і далися не дуже й легко.

Найбільшим джерелом корупції залишалися субсидовані ціни на енергоносії, що дозволяли олігархам купувати дешеву енергію і продавати її за нерегульованими цінами підприємствам або на експорт, заробляючи на цьому мільярди. Ця схема обходилася державі приблизно 10% ВВП в рік. 1 травня 2016 року субсидії з тарифами на електроенергію для домашніх господарств були анульовані – на рік раніше, ніж було передбачено програмою МВФ.

Крім того, за останні три роки Україна скасувала понад 3 000 нормативних актів, що були основою корупції і тиску на бізнес. Кількість дозвільних документів скорочено на 40%, ліцензійних документів – на 46%, а обов'язкових сертифікатів – на 90%.

Третє основне джерело корупції – державні закупівлі. Починаючи з 1 серпня 2016 року, всі державні установи України повинні використовувати електронну аукціонну систему ProZorro. ProZorro робить закупівлі повністю прозорими і мінімізує простір для корупції. У минулому році система отримала престижну нагороду World Purchasing Awards.

Справи йдуть до ладу і в сфері правосуддя. Почали діяти нові антикорупційні агентства, підтримувані західними країнами. Зокрема, Національне антикорупційне бюро виявилося досить ефективним, щоб ініціювати перші в країні випадки звинувачення чиновників вищого рівня. Всі державні службовці та посадові особи зобов'язані вказувати своє майно і доходи в електронних деклараціях. У 2016 році була започаткована масштабна і амбітна судова реформа.

Але історія українських реформ ще не закінчена, і багато інших сфер, як і раніше, вимагають уваги. В Україні понад 3 000 державних підприємств, а у сфері приватизації, як і раніше спостерігається незначний прогрес. Лібералізація ринку землі була відкладена. Це означає, що семи мільйонам приватних власників 28 млн гектарів землі заборонено продавати свої ділянки протягом більш ніж 15 років, а макроекономічна стабільність, як і раніше досить крихка.

Як і скрізь, реформи в Україні – скоріше політичне, а не технічне питання. На щастя, в Україні було кілька адміністрацій, орієнтованих на реформи. У перші два роки після Евромайдану реформи просувалися урядом прем'єр-міністра Арсенія Яценюка. Мова йде як про прем'єра, так і про його міністрів фінансів та економіки іноземного походження (Наталія Яресько та Айварас Абромавічус) а також Валерії Гонтарєвої, голови Національного банку.

Після зміни Кабміну у квітні 2016 року прем'єр-міністр Володимир Гройсман та кілька його ключових міністрів стали головною рушійною силою реформ. У Гройсмана складне становище, але він демонструє сильні лідерські якості та навички спілкування, у нього є бачення, воля і сміливість провести необхідні реформи. На другому році прем'єрства він зверне увагу на деякі слабкі місця України, в тому числі реформи у сфері пенсійного забезпечення, охорони здоров'я та освіти.

Більш широка підтримка в парламенті стане ключем до успіху реформ в Україні, так само як і призначення реформаторів на дві ключові посади, які нещодавно стали вакантними: голови Національного банку і голови Фонду державного майна, органу, відповідального за приватизацію. На щастя, в Україні також є сильне громадянське суспільство, підтримка західних країн і пов'язаних із ними міжнародних фінансових інститутів.

Україна може це зробити. Ми зробили це в Словаччині, і Україна нічим не відрізняється.

 

Оригінал

Іван Міклош

Loading...

Прокоментувати:

Activate checkbox for comment *

Додаткова інформація