Четвер, 08 грудня 2016 13:34

Надконституційна криза

В історії України були різні політичні кризи. Найбільша – за часів Кривавого Президента, коли політична система була зруйнована на користь передачі країни у зовнішнє управління Росії.

Але принаймні українська громада тоді була достатньо активна, щоб цьому опиратися.

Нині в Україні незвичайна політична криза, бо мова йде про злочинні дії Президента, корупцію значної частини Парламенту, корупційне зміщення Уряду Яценюка і відповідно незаконне обрання Уряду Гройсмана, обґрунтовані підозри щодо Голови НБУ, підозри про корумпованість деяких представників ЦВК – на тлі громадської втоми, апатії та зневіри.

Безглуздо доручати розслідування злочинів Президента та значної кількості депутатів Парламенту Прокуратурі чи СБУ, бо вони під Президентом.

Безглуздо створювати розслідування злочинів Президента та значної кількості депутатів Парламенту Тимчасовій слідчій комісії Парламенту, бо це призведе лише до затягування та до внутрішніх парламентських конфліктів і не дасть жодного результату.

Безглуздо сподіватися на адекватне висвітлення цих злочинів у впливових ЗМІ, бо всі вони належать олігархам – безпосереднім вигодоотримувачам від злочинних дій Президента та значної кількості депутатів Парламенту.

Вочевидь НАБУ теж затягуватиме розслідування, бо мова йде про корупцію всієї політичної системи.

Зверніть увагу – ні Президент, ні депутати з так званої Парламентської Коаліції не дали адекватної оцінки скандальних звинувачень Онищенка – вони ігнорують чи відмахуються від цих звинувачень, коли навіть окремі депутати закликають їх дати оцінку. Цей скандал також не став приводом для реакції Президента, Зборів Коаліції, засідання РНБОУ, засідання Уряду чи хоча б заяви СБУ. Лише парламентська опозиція та депутати від НФ (в рамках своєї зацікавленості щодо корупційної відставки Яценюка) наполягають на створенні ТСК в Парламенті.

Мета цієї бездіяльності влади очевидна – замовчати і спустити на гальмах скандал з корумпованим Президентом та корумпованою значною кількістю депутатів Парламенту, як це вже було зроблено з панамськими офшорами, як це вже було зроблено зі спробою поновити громадський тиск у річницю початку Революції Гідності (дискредитація громадських протестів нібито виконанням фейкового плану "Шатун" та провокаційно організованою проплатою маргінальних нереволюційних учасників, про яку розказували по телебаченню).

Нинішня українська влада показала свою здатність каналізувати офшорний скандал, на наших очах ігнорує злочинний характер публічно оприлюднених електронних декларацій посадовців, вона перейшла у наступ на громаду, створивши набір провокації під загальною назвою "Шатун", відвертаючи можливі громадські протести в річницю початку Революції Гідності. Тобто українська влада налаштована на свій захист, не гребуючи нічим і використовуючи провокації так, як це роблять в Росії, – тобто в неї навчилася.

Відтак українська громада не вірить в здатність правлячого класу в особі Президента, більшості депутатів Парламенту, силових органів та контрольованих олігархами ЗМІ адекватно проаналізувати ситуацію та достойно вийти з неї. При цьому українська громада апатично та приречено спостерігає нинішній скандал, вважаючи його схожим на попередні.

При всій схожості цієї політичної кризи на всі попередні нинішня криза не є ані політичною, ані конституційною кризою. Це Надконституційна криза.

Нинішня Конституція не передбачає жодних норм, як діяти в такій ситуації, коли є явні докази злочинів Президента та значної кількості депутатів Парламенту, докази незаконного і корупційного обрання нинішнього Уряду та діючого Генерального Прокурора, підозри у злочинній діяльності НБУ, підозри про корумпованість деяких представників ЦВК, окрім як повне дострокове переобрання (перепризначення) виконавчої та представницької гілок влади та радикальна реформа правової системи.

Окрім того, що найбільш важливо, надконституційна криза означає неможливість подальшого існування цієї політичної системи в Україні. Тобто в наявних політичних правилах правлячий клас не може подолати кризу, її продовження призводить лише до подальшого зростання корупції, здирництва та хаосу в Україні. Позиція революційних змін має вийти на рівень вищий за Конституцію, щоб повністю люструвати правлячий клас та змінити Конституцію України.

Є два сценарії виходу з цієї Надконституційної кризи.

Сценарій парламентський.

1. Гуртування здорових сил Парламенту поза їх фракціями у Антикризову Коаліцію з публічним статусом (не шляхом кулуарних домовленостей) задля виходу з Надконституційної кризи.

2. Прийняття нового виборчого закону.

3. Призначення нового складу ЦВК.

4. Прийняття закону про імпічмент.

5. Прийняття закону "Про процедуру підготовки проекту нової Конституції України".

6. Призначення дострокових перевиборів Парламенту та Президента (або хоча б призначення перевиборів Парламенту, тоді новий Парламент має одразу ж розпочати процедуру імпічменту).

7. Новий ЦВК першим своїм кроком одразу ж робить публічний запит до мінюсту США про список народних депутатів України, що підозрюються у корупції, і забороняє їм обиратись у наступний Парламент.

8. Дострокові парламентські перевибори.

9. Новий Парламент призначає Тимчасову слідчу комісію, яка і розслідує явище корупції Президента та депутатів колишнього Парламенту.

10. Новий Парламент оголошує імпічмент та призначає дострокові президентські перевибори.

11. Новий Парламент приймає наступні закони: 1) Закон про скасування недоторканності народних депутатів, суддів та Президента (після реформування всіх силових органів); 2) Закон про обмеження депутатського терміну одного рівня до 1 каденції з забороною на подальше балотування у депутати цього рівня; 3) Закон про виборність суддів, прокурорів, начальників поліції усіх рівнів (шерифів); 4) Закон про відклик депутатів, суддів, прокурорів, начальників поліції усіх рівнів (шерифів); 5) Закон про відкриті партійні списки з обов'язковим обнародуванням не пізніше, як за 2 місяці до виборів; 6) Закон про кримінальну відповідальність за кнопкодавство і підтасовку результатів виборів з довічною забороною займати виборчі посади та посади у виборчих комісіях; 7) Закон про заборону балотуватися на виборчі посади особам, що: були агентами КДБ, або іноземних спецслужб; мали кримінальне минуле; не можуть довести походження свого рухомого та нерухомого майна і наявних коштів.

12. Дострокові президентські перевибори.

Якщо Президент та Парламент не готові піти на дострокові перевибори добровільно, тоді потрібно на основі Конституції задіяти в Україні процес прямої демократії (5-та стаття Конституції України).

Другий сценарій є загальнонародним (загальногромадським, загальнонаціональним).

Вочевидь необхідно створювати Всегромадські (в старому розумінні – загальнонаціональні) Збори уповноважених представників місцевих громад та публічних інтелектуалів поза контролем президентської вертикалі влади на місцях, долаючи їх опір та опір Парламенту.

Також є можливим скликати Конституційні збори за вже згадуваним законом "Про процедуру підготовки проекту нової Конституції України". Тобто є можливість надати цим Конституційним Зборам не тільки повноважень розробки Конституції, але і повноважень перезаснування країни у вигляді взяття на себе повної відповідальності за зміну складу основних влад – Президента, Парламенту, Уряду.

Першим кроком діяльності цих Зборів повинен бути запит до мінюсту США про надання інформації, щоб визначити імена депутатів Верховної Ради, які підозрюються у корупції для позбавлення їх права обиратися депутатами у наступний Парламент.

Другий крок – залучення до роботи цих Зборів тих депутатів нинішнього Парламенту, які не помічені у корупції (задля легітимації більш високого рівня повноважень Зборів, які не передбачені у початковій версії Закону про нову Конституцію).

Третій крок – Збори проголошують себе тимчасовим Парламентом і виконують всі ті функції, які описані вище, – приймають новий закон про вибори, призначають новий склад ЦВК, приймають закон про імпічмент.

Четвертий крок – Збори призначають новий Уряд Народної Довіри на час виборів, обмежують всі повноваження діючого Президента, всі виконавчі функції (окрім головнокомандувача) покладають на новообраного Прем'єр-міністра, головнокомандувачем призначається інша особа з військовим званням та досвідом, яка користується довірою в армії.

П'ятий крок – призначення дострокових перевиборів Парламенту та Президента.

Після призначення дострокових парламентських перевиборів відбуваються кроки з попереднього сценарію з 7-го по 11-тий пункти (ЦВК люструє кандидатів в депутати, Новий Парламент призначає ТСК, оголошує імпічмент, призначає позачергові президентські перевибори, приймає всі згадані у пункті 10 закони).

Також Новий Парламент підтверджує чи корегує всі рішення Загальногромадських Конституційних Зборів.

Зрозуміло, що перший шлях менш конфліктний і менш ризикований, ніж другий. Зрозуміло, що другий шлях це на той випадок, коли влада не буде здатна до передбаченого Конституцією оновлення.

Але другий шлях це на той випадок, коли влада не залишить українському суспільству інакшого виходу, тобто це шлях відвернення безпосередньої загрози громадянської війни чи владних репресій, які знову ж таки породжують громадянську війну та загрозу зовнішньої агресії Росії.

Водночас нинішня корумпована влада піде на все, щоб зберегтися, а це значить, що вона може спровокувати ескалацію агресії Росії проти України. І це вже буде не фейковий план "Шатун", а реальна агресія.

Є ще два можливих сценарії – "хунта" (військові беруть владу задля відвернення громадянської війни) і "корупційне загнивання" (яке, як свідчить досвід режиму Кривавого Президента, закінчиться саме громадянською війною).

В житті кожної країни буває час, коли відбувається вибір – жити їй чи вмерти. Такий час був в 2013-2014-их роках. Такий час знову настав зараз.

Поки в України відбирали територію, але вона хоч якось воювала і опиралася, в неї був шанс вижити.

Але тепер в України відбирають її самосвідомість і здатність до самоуправління – український правлячий клас не просто працює неефективно, він працює на шкоду країні, він фактично знищує країну.

Збереження нинішнього правлячого класу при владі не залишає Україні жодного шансу на виживання.

Аморальні та злочинні дії Президента та значної кількості депутатів Парламенту, нелегітимні Уряд та Генеральний Прокурор, підозріла політика НБУ знищують Україну зсередини.

Корупційне загнивання на тлі апатії та зневіри громади це смерть країни.

Надконституційна криза не пройде сама собою, наявні державні інститути не зможуть її подолати, бо вони повністю деградували.

Якщо українська громада не готова до тиску на владу та до жорстких рішень щодо власного правлячого класу, то вона має готуватися до суворих випробувань і драматичного кінця України.

Вибирайте, панове громадяни, – або змінюйте владу, або тікайте з України, або ховайтеся.

Скоро тут буде дуже гаряче.

 

Блог Сергія Дацюка

Опубліковано в Суспільство

Додаткова інформація