Вже тривалий час Україна посідає чи не найнижчі рядки європейських, а часто й світових рейтингів за економічними показниками. Керівництво держави традиційно обіцяє прогресивні реформи, але для того щоб провести реальні зміни, потрібно чітко усвідомити природу проблеми. Пропонуємо вашій увазі доклад керівника економічних програм Українського Інституту Майбутнього Анатолія Амеліна розміщений на "Хвилі" стосовно ситуації в економіці України.

Мета даної роботи – підбиття підсумків, демонстрація змін, що відбулися в Україні за останні 25 років (економічних, соціальних) у порівнянні з іншими країнами СРСР.

Підбиття підсумків є оцінкою того шляху, який ми всі пройшли, відправною точкою для постановки цілей на майбутнє, а також оцінкою того шляху який нам належить пройти.

Які цілі були поставлені керівництвом України в 1991-му році, чи 2001 р? Хто-небудь знає? Так були локальні цілі, які виникали як необхідність вирішення локальних проблем того часу: приборкати інфляцію, налагодити обіг власної валюти, провести приватизацію та інше. Але відсутність стратегічної мети і стратегічного плану призвели до того, що ми маємо наразі.

За роки незалежності позиції України в багатьох світових рейтингах погіршилися. Наприклад, в 1992 р. Україна займала 54 місце в світі за індексом розвитку людського потенціалу. В 2015 р. Україна лише вісімдесят друга. Схожа динаміка спостерігається й по іншим показникам: індексу економічної свободи, індексу сприйняття корупції, індексу глобальної конкурентоспроможності. Внаслідок відсутності чіткої стратегії розвитку Україна відстає від своїх сусідів, які також входили до складу країн соцтабору.

В 1991 р. Україна займала 60 місце в світі за рівнем ВВП на душу населення за паритетом купівельної спроможності. Тоді цей показник становив 6,4 тис. дол. На той час це середній рівень для країн Центральної та Східної Європи. За весь час до 2015 р. в Україні ВВП на душу населення зріс лише на 24%. Тоді як в Польщі, Угорщині, Чехії ВВП на душу населення зріс більше, ніж в 2,5 рази.

Як демонструє наведений на слайді графік (слайд 4), Україна за цим показником поступилася не лише Польщі, але й Білорусі, яка мала гірші передумови та ресурси для розвитку.

Якщо порівнювати між собою колишні республіки СРСР, то сьогодні за рівнем ВВП на душу населення Україна входить в одну групу з Молдовою та країнами Середньої Азії.

Серед колишніх республік СРСР розмір середньомісячної зарплати в доларовому еквіваленті нижче, ніж в Україні, тільки в Таджикистані.

Відсутність дієвих економічних реформ призвела до того, що купівельна спроможність українців зменшилася більше, ніж громадян інших колишніх республік СРСР. В 2015 р. середня місячна зарплата в Україні дозволяє придбати в 2 рази менше яловичини в порівнянні з 1991 р. – 56 кг замість 118 кг. В Росії аналогічний показник знизився лише в 1,5 рази, а в Білорусі, навпаки, зріс на 4%.

Економічні негаразди змушують українців в пошуках більш високого доходу виїжджати за кордон. Частка переказів заробітчан в ВВП України зросла з 0,01% в 1996 р. до 6,61% в 2015 р. Аналогічний шлях пройшли Латвія , Польща, Угорщина. Але Польща, яка зуміла поліпшити економічну ситуацію, зламала негативний тренд : за підсумками 2015 р. внесок польських трудових мігрантів становить 1,5% ВВП, в той час як в 2006 р. цей показник становив 2,5%.

Населення України значно скоротилося – на 13,1% в порівнянні з 1991 р. Україна йде шляхом Латвії, в якій чисельність населення скоротилась на 25,4%. Якщо Україна не зможе поліпшити добробут громадян, нас очікує подальше скорочення чисельності населення за рахунок міграції. Депопуляція може стати важливою проблемою.

В Україні рівень внутрішніх заощаджень вкрай низький в порівнянні з сусідами – лише 13,3% ВВП, тоді як в Польщі – 23,3%, Чехії – 33,1%, Білорусі – 31,0%. Через високий рівень ризиків українці не зацікавлені вкладати свої кошти в банківську систему чи розвиток бізнесу.

Тривалість життя українців поступається тим країнам, що стали частиною ЄС. В Україні середня очікувана тривалість життя при народженні становить 71 рік, в Латвії – 74 роки, в Естонії – 77 років. Однією з причин порівняно низької тривалості життя в Україні є слабкий рівень соціальної активності людей старшого віку внаслідок незадовільних статків.

Україна є однією з країн з найбільш розчарованим та нещасним населенням. За індексом щастя вона посідає 123 місце в світі, тоді як Чехія – 27 місце, Польща – 57 місце, Латвія – 68 місце. Причинами такого положення України є обмежена ступінь свободи в прийнятті важливих рішень в житті, низький рівень доходів населення, розповсюдженість корупції.

Далі про причини того, чому Україна програє по багатьом показникам сусіднім країнам та країнам колишнього СРСР.

Відсутність достатніх інвестицій в технологічні сектори економіки призвела до посилення зв’язку зростання реального ВВП України з Commodity Price Index. Більш успішні країни, зокрема Польща та Білорусь, не мають значної залежності від сировинних циклів. В той же час Україна схильна до кризових явищ, що провокуються волатильністю на ринках сировини.

Переважно сировинний характер виробництва зумовив порівняно низькі темпи зростання українського експорту: він зріс в 3 рази в порівнянні з 1994 р., в той час як в Чехії – в 8 разів, в Польщі – в 10 разів, в Білорусі – в 12 разів. В результаті Україна суттєво відстала від цих країн за рівнем економічного розвитку.

Саме експорт є важливою складовою, за рахунок якої країни, що розвиваються, отримують можливість збільшити свій добробут. Експортуючи товари – імпортуємо середній клас, який врешті стане рушійною силою розвитку внутрішнього ринку.

Україна програла глобальну конкуренцію як на ринку товарів, так і на інвестиційному ринку боротьбу за інвестора. Перше є наслідком другого.

Кейс. Польський експорт

Основною причиною, з якою пов’язують зростання польського експорту, є залучення значних обсягів іноземних інвестицій, які дозволили оновити виробничу базу промисловості.

Ще на початку 90-х рр. було прийнято закон про іноземні інвестиції, який скасував обмеження на частку іноземних громадян в акціонерному капіталі підприємств, а також надавав податкові пільги для іноземних інвесторів (в районах з високим рівнем безробіття пільги були більш суттєвими). В 1995-2001 рр. в Польщі було засновано 15 вільних економічних зон, 14 з яких працює досі. За підсумками 2015 р. в вільні економічні зони було залучено 34 млрд. дол. інвестицій (по середньому курсу 1995-2015 рр.). Протягом останніх 20 років було видано 2 700 інвестиційних дозволів, а на роботу влаштувалось 300 тис. осіб.

Вступ до ЄС став черговим поштовхом для розвитку польського експорту. З моменту членства в ЄС (2004 р.) отримала більше 100 млрд. євро допомоги в рамках різних програм, спрямованих на підвищення рівня добробуту населення та конкурентоспроможності польської економіки.

При вступі до ЄС польський уряд домігся виділення субсидій для стимулювання розвитку сільського господарства. Зокрема, в агросектор протягом першого року членства в ЄС було спрямовано 1,5 млрд. євро субсидій, а в 2013 р. – 5,2 млрд. євро субсидій. В бюджеті ЄС 2014-2020 рр. на підтримку польського сільського господарства закладено 32,1 млрд. євро (близько 4,5 млрд.євро щорічно). В результаті такої підтримки ЄС продукти харчування стали однією з основних статей польського експорту.

Внаслідок недостатніх обсягів інвестицій українські товари виявились неконкурентоспроможними. В порівнянні з 1991 р. виробництво бензину скоротилось на 41,3%. Зараз бензин імпортується з Білорусі та Литви. Виробництво тканин скоротилось майже на 92%. Наразі тканини та текстильні вироби імпортуються з Китаю та Туреччини. Випуск автомобілів знизився на 96%. Однією з основних країн імпорту автомобілів є Словаччина, в якій майже 4% населення працюють в автомобільній промисловості та суміжних з нею галузях.

Кейс. Нафтопереробка в Білорусі.

Білорусь за рахунок інвестицій змогла модернізувати власні нафтопереробні заводи. В 2005-2015 р. НПЗ країни реалізували 29 інвестиційних проекти вартістю $1,3 млрд. Тепер білоруське паливо стандартів євро-4 та євро -5 експортується до країн ЄС. Експорт світлих нафтопродуктів складає 30% у загальній сумі експорту країни.

Індекс технологічної оснащеності білоруських НПЗ (так званий Індекс Нельсона) перевищую середньоєвропейські показники. Не дивлячись на досягнуте місце на ринку, розвиток не припиняється. Мозирський НПЗ інвестує $1,4 млрд. в проект по збільшенню глибини переробки нафти з 78% до 89%.

В Державному концерні Белнефтехім створений інноваційний фонд , що виділяє кошти на інноваційні проекти, НДДКР, підготовку та виробництво нової, або вдосконаленої продукції. Відбір проектів виконується на відкритому конкурсі. За 2015 р. було інвестовано $2,1 млн.

Не сприяла розвитку експорту і політика нашого центробанку, що полягала в утриманні фіксованого (необґрунтовано високого) курсу гривні по відношенню до іноземних валют за рахунок обмежень тих же експортерів, використання валютних резервів.

Вітчизняні виробники не досить активно проводять роботу з вдосконалення менеджменту якості. В Україні на 1 млрд . дол. ВВП припадає 3 сертифікати ISO 9001, в Молдові – 7, в Польщі – 12, в Латвії – 20. В результаті експортні можливості українських підприємств не є такими сприятливими, як в країнах-сусідах.

Україна програє в конкурентоспроможності продукції та втрачає зовнішні ринки. За рівнем споживання електроенергії Україну з країн СНД випереджає тільки Туркменістан. Енергоефективність західних сусідів нашої країни (Польщі, Чехії, Угорщини) більша ніж в 2 рази в порівнянні з Україною. Зниження енергоспоживання в Україні спостерігається з 1997 р., але масштаби цього процесу не є достатніми, щоб вийти на один рівень з країнами ЄС.

З 2005 р. чистий експорт України має від’ємне значення, що обумовлено суттєвим імпортом ( зокрема енергоносіїв) та нестабільністю обсягів експорту. Це призводить до знецінення національної валюти та падіння показників розвитку економіки в доларовому виразі при нестабільності цін на сировину. Саме цьому Україна важко переносить кризові явища в світовій економіці.

Структура експорту характеризує роль України в глобальному просторі як постачальника сільськогосподарської продукції. Частка сільськогосподарської продукції в українському експорті за 14 років зросла майже в 4 рази.

Україна з індустріальної країни перетворюється в аграрну, в той час як інші країни орієнтуються на розвиток інших секторів економіки. Так, в Україні частка сільського господарства в валовій доданій вартості в 2015 р. дорівнювала 14%, тоді як Білорусі –7,8%, в Польщі – 2,8%, в Чехії – 2,4%.

Частка зайнятих в сільському господарстві України більша, ніж в країнах-сусідах. В той час як заробітна платня в українському сільськогосподарському секторі нижча за середню на 30%.

Продуктивність в праці в українському сільському господарстві залишається на низькому рівні. Так, в Україні на одного працівника аграрного сектору припадає 6,3 тис дол. доданої вартості, тоді як в Росії – 11,6 тис. дол., в Чехії – 12,4 тис. дол., в Білорусі – 15,8 тис. дол. Продуктивність праці в українському сільськогосподарському секторі зростає повільно, що свідчить про розвиток переважно за рахунок екстенсивних факторів замість інтенсифікації виробництва. Без інвестицій в аграрний сектор і інтенсифікацію с/г виробництва ми програємо боротьбу і тут.

Кейс. С/г сектор в Чехії.

Чехія є одним із лідерів по продуктивності праці в сільському господарстві і випереджає Україну майже в 2 рази.

Головним фактором успіхів сільгоспвиробників з Чехії є активні заходи щодо підтримання аграрного сектору з боку держави.

Реалізація державної політики підтримки сільгосппідприємств проводиться Державним сільськогосподарчим інтервенційним фондом, який реалізує наступні задачі:

Інтервенційні закупки сільськогосподарчої продукції, метою яких є протидія можливому падінню ринкових цін;

Експортні субвенції, тобто дотаційна підтримка виробників при експорті сільгосппродукції;

Забезпечення розвитку найменш сприятливих областей;

Підтримка при вирощуванні енергетичних культур, та екологічного с/г виробництва.

Фонд має бюджет, який наповнюється з наступних джерел: кошти державного бюджету, прибуток від реалізації інтервенційної продукції, дотації з фондів ЄС, кредити, отримані штрафи та інші.

Програми що були реалізовані:

"Програма розвитку села на 2007-2013 рр.", метою якої стали підвищення конкурентоздатності продукції і послуг, вироблених в селах, а також підвищення продуктивності праці в сільському господарстві.

Інвестиційна програма "Землероб", що покликана допомогти агрокомпаніям при купівлі машинобудівного обладнання.

Інвестиційна програма "Земля" сприяє придбанню земель з метою подальшого здійснення с/г діяльності.

Наразі реалізується "Програма розвитку села на 2014-2020 рр.". Програма передбачає підтримку інновацій в с/г секторі, підтримання конкурентоздатності агрокомпаній та ін.

Дотаційна підтримка чеських с/г експортерів проводиться в межах Єдиної сільськогосподарської політики ЄС. Підтримка Чехії здійснюється лише в декількох напрямках тваринництва: яловичина, телятина, яйця, деякі види свиного м’яса. Підтримка експорту зернових, рису, сахару, молока анульована.

Треба тверезо дивитися на речі. Негативним моментом державних субсидій є можливе посилення залежності виробників від держави. Але, з іншого боку, державна підтримка в Чехії призвела до поступового збільшення продуктивності праці в с/г, а також поліпшення фінансових показників місцевих агрокомпаній.

Так, 2015 рік виявився найбільш вдалим для чеських сільгоспвиробників, чистий прибуток яких сягнув рекордних позначок – 22,9 млрд. крон (0,9 млрд. євро). Також, після багаторічного спаду, вдалося збільшити обсяги виробництва м’яса.

Продуктивність праці в промисловості України також значно нижче, ніж в країнах-сусідах. Українська промисловість виробляє переважно сировинну продукцію з низькою доданою вартістю, яка не дозволить побудувати суспільство з високим рівнем добробуту.

В той же час спостерігається значна залежність України від імпорту продуктів добувної промисловості, зокрема, енергоносіїв. Імпорт продукції добувної промисловості в 2015 р. становив 32% від загального обсягу імпорту.

Тривалий час Україна була вимушена імпортувати близько 80% потреби у природному газі, незважаючи на значний потенціал власного видобутку. До 2013 р. щорічно на імпорт російського газу витрачалося більше 10 млрд. дол. Ці кошти напряму підтримували економіку Росії та зменшували інвестиційні ресурси в Україні. Залежність від поставок газу – це штучно створений інструмент впливу на економіку нашої країни з боку основної країни-постачальника.

Зокрема, були створені штучні бар’єри для доступу на ринок приватних гравців. На ринок не пускали навіть транснаціональних гігантів, що є лідерами галузі за технологіями і володіють необмеженим інвестиційним ресурсом.

Непрозора процедура отримання спеціальних дозволів, труднощі з використанням інфраструктури, відсутність механізмів захисту інвестора від свавілля силових структур до сих пір відлякують інвесторів від нафтогазового сектору.

Україна займає 3-тє місце в Європі за обсягами доведених запасів природного газу і сьогодні Україна не використовує власний енергетичний потенціал повністю.

Кейс. Енергонезалежність Румунії.

Для України може бути корисним досвід Румунії в питанні організації видобутку газу. Румуни перенесли акцент в розвитку нафтогазового комплексу з суші на шельф Чорного моря. В 2004 р. 51% акцій румунської державної нафтогазової компанії Petrom були продані австрійській OMV за $700 млн. Прихід крупної іноземної компанії активізував розвідувальну діяльність. В 2007 році для вивчення перспективного блоку Neptun була залучена корпорація ExxonMоbil. Запаси родовища склали 80 млрд. куб. м газу. Але, спершу ExxonMоbil намагалася отримати у України право на розробку Прикерченського блоку, яке було віддано невідомій Vanco Prikerchenskaya, замість світового гіганту. То ж замість України інвестиції отримали румуни.

Пам’ятаємо також болюче питання пов’язане з тим, що 40% запасів родовища Neptun зосереджено на шельфі острова Зміїний, який Румунія успішно відсудила. Не виключено, що саме інтереси масштабного бізнесу ExxonMоbil зіграли в цьому ключову роль. В 2012 р., консорціум ExxonMоbil та Petrom відкрив нове родовище газу Доміно-1. Запаси родовища оцінюються до 80 млрд. куб. м. Потенціал обсягів видобутку тільки на даному родовищі – 6-7 млрд. куб. м газу на рік. Початок промислової експлуатації родовища планується на 2020 рік. Потреба в інвестиціях – $1 млрд. В 2008-2015 рр. в розвідку на румунському шельфі Чорного моря було вкладено €1,5 млрд. Наразі, видобуток газу в Румуніі з 2008 року знаходиться на рівні близько 10-11 млрд. куб. м.

Зменшення споживання газу призвело до того, що країна, починаючи з 2016 року, відмовиться від імпорту російського газу. Хоча, ще в 2008 г. частка імпорту складала 25% від обсягів споживання. За думкою Wood Mackenzie, нові відкриття в Румунії повинні кардинально змінити ситуацію з поставками енергоносіїв до Європи. У Румунії є всі передумови для того, щоб стати експортером газу. Румунія продовжує проводити активну політику залучення інвестицій в нафтогазовий сектор для підвищення рівня запасів. То ж постає питання: хто зуміє виграти конкуренцію за інвестора? Країна ЄС з рентними ставками від 3,5% до 13,5% (в Румунії також діє податок на екстра-прибуток), чи Україна з її ризиками та ставками ренти для видобутку газу 14-29%?

Недостатні обсяги інвестицій обумовлюють низькі темпи економічного зростання в Україні. Без залучення інвестицій Україна не зможе досягти економічних успіхів та побудувати успішну країну.

Дефіцит інвестиційних ресурсів в першу чергу негативно впливає на сектор R&D. Низькі інвестиції в сектор R&D призвели до низьких показників інноваційності українських підприємств і, як результат, до випуску продукції з низькою доданою вартістю.

Кейс. Державний інвестиційний фонд в Ізраїлі.

Прикладом успішної інноваційної політики є Ізраїль, де в 1993 р. був заснований державний фонд "Йозма". 80 млн. дол. цього фонду було інвестовано у венчурні фонди, створені на партнерських засадах з бізнесменами, а 20 млн. дол. – напряму в стартап-проекти через дочірній фонд "Йозма-1".

В перші три роки роботи кошти фонду "Йозма-1" були інвестовані як мінімум в 15 проектів і, починаючи з 1997 р., цей фонд почав виходити з капіталу стартапів . Зокрема, в 1997 р. Йозма продала свою частку в Bioscience корпорації Johnson & Johnson за суму, в 31 раз більшу за початкові інвестиції. А завдяки IPO компанії e-SIM Йозма отримала дохід, що в 29 разів перевищив суму інвестицій.

Результатом роботи державного фонду "Йозма" став стрімкий розвиток бізнес-інкубаторів та центрів комерціалізації розробок при вищих навчальних закладах. Обсяг залучених прямих іноземних інвестицій в Ізраїль зріс з 345,6 млн. дол. в 1991 р. до 11,5 млрд. дол. в 2015 р. Частка високотехнологічного експорту збільшилась з 11,3% в 1991 р. до 16,0% в 2014 р.

В рейтингу інноваційності економік 2016 р. Україна посідає 56 місце в світі, тоді як Молдова – 46, Польща – 39, Латвія – 34. Лише 26,5% виробленої в Україні промислової продукції є високотехнологічними, тоді як в Словаччині – 57,9%, Угорщині – 56,1%, Чехії – 43,2%.

Кейс. Швейцарія-фармацевтика.

Згідно Bloomberg Innovation Index, Швейцарія займає перше місце у світі з інноваційності промислового виробництва. Найбільшу частку в промисловому виробництві Швейцарії займає фармацевтична галузь (21%). Саме фармацевтика може стати драйвером розвитку України. Інвестиції в R&D, робота з просування нашої продукції за кордоном, призведуть до зменшення імпорту, підвищення експорту продукції з високою доданою вартістю, створення робочих місць, що потребують високої кваліфікації персоналу.

Дорогі кредити гальмують можливості залучення інвестицій та розвиток бізнесу. В 2015 р. середня кредитна ставка в Україні становила 21,8%, тоді як в Молдові – 14,1%, в Грузії – 12,5%, Чехії – 4,3%. Історично найнижчі кредитні ставки в Україні приблизно відповідають рівню найвищих ставок в Росії.

Зовнішній борг України сягнув рекордних позначок: за підсумками 2015 р. валовийСлайд 32 зовнішній борг становив 131,9% ВВП, а зовнішній державний борг – 38,1% ВВП. Залучені державою кредитні кошти були здебільшого спрямовані на покриття дефіциту державного бюджету. "Проїдання" кредитів ускладнює генерацію коштів для їх повернення. Україна з 2008 р. знаходиться у переддефолтному стані, що негативно впливає на інвестиційну привабливість.

З 2008 р. Україна знаходиться у переддефолтному стані. Відчувається нестача валюти для виплати боргів за кордон. Ринок запозичень для вітчизняних компаній закритий, відбулася значна девальвація. Тобто ми вже близько 8 років переносимо наслідки дефолту, але дефолту не було оголошено і ми лишилися з непомірними боргами і залежні від іноземних донорів.

Інвестування в Україну традиційно вважається високоризиковим. Україна неконкурентоспроможна з точки зору залучення інвестицій, порівняно з іншими країнами. Виходячи з рівня суверенного ризику, Чехія привабливіше України більше, ніж в 14 раз.

Україна не змогла побудувати повноцінну ринкову економіку за західним зразком.

Починаючи з 2005 р., Україні не вдалося підвищити рівень економічних свобод, який повинен збільшити інвестиційну привабливість. Зміна керівництва на вищому державному рівні за останні 10 років не принесла жодних змін.

Внаслідок відсутності реформ рівень корупції в Україні протягом багатьох років. За індексом сприйняття корупції Україна суттєво поступається Польщі, Чехії, Латвії, Угорщині.

Більше половини українських підприємств стикаються з випадками хабарництва. По даним місцевих ЗМІ, в Чехії при сумлінному веденні бізнесу, вірогідність податкової перевірки фірми складає один раз в 150 років (дані компанії Terrinvest).

Постійна зміна правил гри та політичного курсу відлякує підприємців від інвестицій в Україну та не дає можливості розробити та реалізувати економічну стратегію розвитку. Якість регуляторної політики традиційно залишається низькою.

Середній строк роботи прем’єр міністра в Україні складає близько 1 року. В таких умовах вище керівництво держави не може повноцінно дбати про добробут громадян та розвиток національної економіки в довгостроковій перспективі.

На рівні підприємств часта зміна менеджменту призводить до безладу в управлінській політиці, зниження ефективності функціонування і, як наслідок, падіння капіталізації та банкрутства. Те ж саме відбувається на рівні держави: країни без власної стратегії розвитку втрачають свою капіталізацію та банкрутують. Нами було розраховано умовну капіталізацію уявної компанії "Держава Україна". Як свідчить наведений графік, сьогодні Україна за своєю умовною капіталізацією знаходиться на рівні 1999-2000 рр. Неефективний державний менеджмент та відсутність стратегії не дозволяє країні рухатися вперед та підвищувати власну цінність в очах потенційних інвесторів. Для здійснення дієвих змін країні необхідно переосмислити подальший шлях свого розвитку та змінити підходи до здійснення державної політики.

Опубліковано в Економіка
Четвер, 08 грудня 2016 13:34

Надконституційна криза

В історії України були різні політичні кризи. Найбільша – за часів Кривавого Президента, коли політична система була зруйнована на користь передачі країни у зовнішнє управління Росії.

Але принаймні українська громада тоді була достатньо активна, щоб цьому опиратися.

Нині в Україні незвичайна політична криза, бо мова йде про злочинні дії Президента, корупцію значної частини Парламенту, корупційне зміщення Уряду Яценюка і відповідно незаконне обрання Уряду Гройсмана, обґрунтовані підозри щодо Голови НБУ, підозри про корумпованість деяких представників ЦВК – на тлі громадської втоми, апатії та зневіри.

Безглуздо доручати розслідування злочинів Президента та значної кількості депутатів Парламенту Прокуратурі чи СБУ, бо вони під Президентом.

Безглуздо створювати розслідування злочинів Президента та значної кількості депутатів Парламенту Тимчасовій слідчій комісії Парламенту, бо це призведе лише до затягування та до внутрішніх парламентських конфліктів і не дасть жодного результату.

Безглуздо сподіватися на адекватне висвітлення цих злочинів у впливових ЗМІ, бо всі вони належать олігархам – безпосереднім вигодоотримувачам від злочинних дій Президента та значної кількості депутатів Парламенту.

Вочевидь НАБУ теж затягуватиме розслідування, бо мова йде про корупцію всієї політичної системи.

Зверніть увагу – ні Президент, ні депутати з так званої Парламентської Коаліції не дали адекватної оцінки скандальних звинувачень Онищенка – вони ігнорують чи відмахуються від цих звинувачень, коли навіть окремі депутати закликають їх дати оцінку. Цей скандал також не став приводом для реакції Президента, Зборів Коаліції, засідання РНБОУ, засідання Уряду чи хоча б заяви СБУ. Лише парламентська опозиція та депутати від НФ (в рамках своєї зацікавленості щодо корупційної відставки Яценюка) наполягають на створенні ТСК в Парламенті.

Мета цієї бездіяльності влади очевидна – замовчати і спустити на гальмах скандал з корумпованим Президентом та корумпованою значною кількістю депутатів Парламенту, як це вже було зроблено з панамськими офшорами, як це вже було зроблено зі спробою поновити громадський тиск у річницю початку Революції Гідності (дискредитація громадських протестів нібито виконанням фейкового плану "Шатун" та провокаційно організованою проплатою маргінальних нереволюційних учасників, про яку розказували по телебаченню).

Нинішня українська влада показала свою здатність каналізувати офшорний скандал, на наших очах ігнорує злочинний характер публічно оприлюднених електронних декларацій посадовців, вона перейшла у наступ на громаду, створивши набір провокації під загальною назвою "Шатун", відвертаючи можливі громадські протести в річницю початку Революції Гідності. Тобто українська влада налаштована на свій захист, не гребуючи нічим і використовуючи провокації так, як це роблять в Росії, – тобто в неї навчилася.

Відтак українська громада не вірить в здатність правлячого класу в особі Президента, більшості депутатів Парламенту, силових органів та контрольованих олігархами ЗМІ адекватно проаналізувати ситуацію та достойно вийти з неї. При цьому українська громада апатично та приречено спостерігає нинішній скандал, вважаючи його схожим на попередні.

При всій схожості цієї політичної кризи на всі попередні нинішня криза не є ані політичною, ані конституційною кризою. Це Надконституційна криза.

Нинішня Конституція не передбачає жодних норм, як діяти в такій ситуації, коли є явні докази злочинів Президента та значної кількості депутатів Парламенту, докази незаконного і корупційного обрання нинішнього Уряду та діючого Генерального Прокурора, підозри у злочинній діяльності НБУ, підозри про корумпованість деяких представників ЦВК, окрім як повне дострокове переобрання (перепризначення) виконавчої та представницької гілок влади та радикальна реформа правової системи.

Окрім того, що найбільш важливо, надконституційна криза означає неможливість подальшого існування цієї політичної системи в Україні. Тобто в наявних політичних правилах правлячий клас не може подолати кризу, її продовження призводить лише до подальшого зростання корупції, здирництва та хаосу в Україні. Позиція революційних змін має вийти на рівень вищий за Конституцію, щоб повністю люструвати правлячий клас та змінити Конституцію України.

Є два сценарії виходу з цієї Надконституційної кризи.

Сценарій парламентський.

1. Гуртування здорових сил Парламенту поза їх фракціями у Антикризову Коаліцію з публічним статусом (не шляхом кулуарних домовленостей) задля виходу з Надконституційної кризи.

2. Прийняття нового виборчого закону.

3. Призначення нового складу ЦВК.

4. Прийняття закону про імпічмент.

5. Прийняття закону "Про процедуру підготовки проекту нової Конституції України".

6. Призначення дострокових перевиборів Парламенту та Президента (або хоча б призначення перевиборів Парламенту, тоді новий Парламент має одразу ж розпочати процедуру імпічменту).

7. Новий ЦВК першим своїм кроком одразу ж робить публічний запит до мінюсту США про список народних депутатів України, що підозрюються у корупції, і забороняє їм обиратись у наступний Парламент.

8. Дострокові парламентські перевибори.

9. Новий Парламент призначає Тимчасову слідчу комісію, яка і розслідує явище корупції Президента та депутатів колишнього Парламенту.

10. Новий Парламент оголошує імпічмент та призначає дострокові президентські перевибори.

11. Новий Парламент приймає наступні закони: 1) Закон про скасування недоторканності народних депутатів, суддів та Президента (після реформування всіх силових органів); 2) Закон про обмеження депутатського терміну одного рівня до 1 каденції з забороною на подальше балотування у депутати цього рівня; 3) Закон про виборність суддів, прокурорів, начальників поліції усіх рівнів (шерифів); 4) Закон про відклик депутатів, суддів, прокурорів, начальників поліції усіх рівнів (шерифів); 5) Закон про відкриті партійні списки з обов'язковим обнародуванням не пізніше, як за 2 місяці до виборів; 6) Закон про кримінальну відповідальність за кнопкодавство і підтасовку результатів виборів з довічною забороною займати виборчі посади та посади у виборчих комісіях; 7) Закон про заборону балотуватися на виборчі посади особам, що: були агентами КДБ, або іноземних спецслужб; мали кримінальне минуле; не можуть довести походження свого рухомого та нерухомого майна і наявних коштів.

12. Дострокові президентські перевибори.

Якщо Президент та Парламент не готові піти на дострокові перевибори добровільно, тоді потрібно на основі Конституції задіяти в Україні процес прямої демократії (5-та стаття Конституції України).

Другий сценарій є загальнонародним (загальногромадським, загальнонаціональним).

Вочевидь необхідно створювати Всегромадські (в старому розумінні – загальнонаціональні) Збори уповноважених представників місцевих громад та публічних інтелектуалів поза контролем президентської вертикалі влади на місцях, долаючи їх опір та опір Парламенту.

Також є можливим скликати Конституційні збори за вже згадуваним законом "Про процедуру підготовки проекту нової Конституції України". Тобто є можливість надати цим Конституційним Зборам не тільки повноважень розробки Конституції, але і повноважень перезаснування країни у вигляді взяття на себе повної відповідальності за зміну складу основних влад – Президента, Парламенту, Уряду.

Першим кроком діяльності цих Зборів повинен бути запит до мінюсту США про надання інформації, щоб визначити імена депутатів Верховної Ради, які підозрюються у корупції для позбавлення їх права обиратися депутатами у наступний Парламент.

Другий крок – залучення до роботи цих Зборів тих депутатів нинішнього Парламенту, які не помічені у корупції (задля легітимації більш високого рівня повноважень Зборів, які не передбачені у початковій версії Закону про нову Конституцію).

Третій крок – Збори проголошують себе тимчасовим Парламентом і виконують всі ті функції, які описані вище, – приймають новий закон про вибори, призначають новий склад ЦВК, приймають закон про імпічмент.

Четвертий крок – Збори призначають новий Уряд Народної Довіри на час виборів, обмежують всі повноваження діючого Президента, всі виконавчі функції (окрім головнокомандувача) покладають на новообраного Прем'єр-міністра, головнокомандувачем призначається інша особа з військовим званням та досвідом, яка користується довірою в армії.

П'ятий крок – призначення дострокових перевиборів Парламенту та Президента.

Після призначення дострокових парламентських перевиборів відбуваються кроки з попереднього сценарію з 7-го по 11-тий пункти (ЦВК люструє кандидатів в депутати, Новий Парламент призначає ТСК, оголошує імпічмент, призначає позачергові президентські перевибори, приймає всі згадані у пункті 10 закони).

Також Новий Парламент підтверджує чи корегує всі рішення Загальногромадських Конституційних Зборів.

Зрозуміло, що перший шлях менш конфліктний і менш ризикований, ніж другий. Зрозуміло, що другий шлях це на той випадок, коли влада не буде здатна до передбаченого Конституцією оновлення.

Але другий шлях це на той випадок, коли влада не залишить українському суспільству інакшого виходу, тобто це шлях відвернення безпосередньої загрози громадянської війни чи владних репресій, які знову ж таки породжують громадянську війну та загрозу зовнішньої агресії Росії.

Водночас нинішня корумпована влада піде на все, щоб зберегтися, а це значить, що вона може спровокувати ескалацію агресії Росії проти України. І це вже буде не фейковий план "Шатун", а реальна агресія.

Є ще два можливих сценарії – "хунта" (військові беруть владу задля відвернення громадянської війни) і "корупційне загнивання" (яке, як свідчить досвід режиму Кривавого Президента, закінчиться саме громадянською війною).

В житті кожної країни буває час, коли відбувається вибір – жити їй чи вмерти. Такий час був в 2013-2014-их роках. Такий час знову настав зараз.

Поки в України відбирали територію, але вона хоч якось воювала і опиралася, в неї був шанс вижити.

Але тепер в України відбирають її самосвідомість і здатність до самоуправління – український правлячий клас не просто працює неефективно, він працює на шкоду країні, він фактично знищує країну.

Збереження нинішнього правлячого класу при владі не залишає Україні жодного шансу на виживання.

Аморальні та злочинні дії Президента та значної кількості депутатів Парламенту, нелегітимні Уряд та Генеральний Прокурор, підозріла політика НБУ знищують Україну зсередини.

Корупційне загнивання на тлі апатії та зневіри громади це смерть країни.

Надконституційна криза не пройде сама собою, наявні державні інститути не зможуть її подолати, бо вони повністю деградували.

Якщо українська громада не готова до тиску на владу та до жорстких рішень щодо власного правлячого класу, то вона має готуватися до суворих випробувань і драматичного кінця України.

Вибирайте, панове громадяни, – або змінюйте владу, або тікайте з України, або ховайтеся.

Скоро тут буде дуже гаряче.

 

Блог Сергія Дацюка

Опубліковано в Суспільство

Нація — це історична особистість. Етнос перетворюється на націю тоді, коли стає суб’єктом історичного розвитку. І Україна саме в XVII столітті, коли формується українська нація, стає суб’єктом світової історії. Козаки були головною військовою силою Європи в захисті проти турків. Майже при всіх європейських дворах в якості військової сили і охорони були козаки.

У мене є прижиттєве видання Вольтера «Козаки при дворі Людовіка XIV». І хоча цей твір не перекладався, та моя дружина добре французьку знала. Вона й допомогла прочитати. Так от, якось Людовіку донесли, що козаки випивають, гуляють і взагалі багато собі дозволяють, що пора привести їх до норми. І тоді французький король влаштував змагання для всіх військових, що були при його дворі. Найвправнішими вояками виявилися козаки. Вона завоювали всі перші місця! В результаті їх залишили в спокої і дозволили жити так, як вони хотіли…

Тарас Бульба читав Горація в оригіналі

У нас модно зараз казати: «Ось економіка виведе нас із всіх криз…». Я нічого не маю проти економіки, але в жодну епоху, в жодній країні нація не виходила з кризи завдяки виключно економічним чинникам. Лише завдяки культурі, релігії, ідеї державності та національних інте­ресів.

Дивіться: XIV століття, найстрашніша епоха в історії Європи, чорна смерть (чума) викосила половину її населення, повсюди страшна продовольча криза — немає хліба… Чим відповідає людство? Ренесан­сом! Небаченим підйомом культури! Те ж саме і в Україні після війн Бог­дана Хмельницького. З Руїни як виходять? Організовується Києво-Мо­гилянська академія. В освіті здійс­нюється перехід на латину (її навіть в сільських школах викладають!). Коли до Тараса Бульби приїжджають сини з Києва, він каже: «І я Го­рація читав в оригіналі».

У Котля­ревського інколи важко відрізнити, де українська мова, а де латина. От послухайте: «Енеусностер магнус панус і славний Троянорум князь блукав по світу, як циганус, ад те, о рекс, прислав нункнас». Перехід на латину насправді був переходом на загальноєвропейську мову культури. І саме тоді набуває поширення концепція Феофана Прокоповича про синтез західно-європейської культури і слов’янської (потім цією ідеєю скористався Петро I).

Колишній чеський президент Гавел висловився таким чином: «За сталінської диктатури ми сиділи в клітках, нас випустили — і ми опинилися в джунглях». Як подолати оці джунглі? Лише високою духовністю. Духовність я розумію не лише як розвій культури. Духовність — це створення свого власного внутрішнього світу, своєї особистості, тому що Бог розмовляє з людьми через їх особистість. 

Архетипи української нації

Коли ми говоримо про націю, то тут потрібен дуже точний науковий аналіз, котрий має базуватися на тому, що я називаю архетипами. Архетипи — це наскрізні символічні структури, які є на всіх етапах розвитку тієї чи іншої нації, від початку і до нашого часу. Вони прокреслюють шлях вперед. Якщо говорити про архетипи української нації, то це насамперед кардіоцентризм, тобто філософія серця. Вся аргументація персонажів і героїв української історії базується на аргументах серця.

Саме серце розглядається П.Кулішем, як джерело національної ідеї, як джерело премудрості Божої. Премудрість Божа іде тільки через серце людини. Ця аргументація спостерігається ще в «Слові о полку Ігоревім». Князь Ігор перед тим, як здійснити свій похід, «нагострив мужністю серце». Аргументація філософії серця була постійною в українській літературі, духовності, менталітеті. І це є архетип, тобто наскрізна символічна структура.

Ще однією такою структурою є ідея софійності. У греків ідея мудрості була пов’язана з Логосом, з головою. В українській ментальності мудрість зв’язана не тільки з головою, є ще й мудрість самих речей. Ця мудрість речей і зветься софійністю.

Православна релігія — теїстична, в її центрі не субстанція, не енергія, не якась матеріальна основа, як, скажімо, у індусів, а особистість Бога. Бог є особистістю православ’я, такою ж особистістю, як кожен із нас. Але якщо Бог особистість, а не субстанція і не енергія, то, в такому разі, як Його зв’язати зі світом? Тоді й згадали про античну концепцію софійності. Виходили з тієї ідеї, що речі і світ — це текст Бога. Це Божі слова, якими були створені усі ці речі. Вони зберегли інформацію про Боже слово.

Тому вивчення речей зовнішнього світу прилучає нас до Божествен­ної мудрості. Цей світ є книгою Бога, мовою Бога. І треба тільки зуміти дійти до цих божественних смислів. Звідси й така дуже рідкісна (відмінна від інших націй) наша особливість. Всі народи обожнюють зовнішній світ і природу. В Україні інакше. Зовнішній світ і природа акомпанують людині, відповідають на її запити, на її бажання, на її молитву. 

Ще однією особливістю українського менталітету є розуміння слова, як духовної зброї. В XVII столітті видатний український релігійний і громадський діяч Лазар Баранович пише книгу «Меч духовний», де порівнює слово з козацькою шаблею. Слово розумілося як зброя, більше того — відбувалося освячення слова, як духовної батьківщини. Обожнення слова спостерігається на всіх етапах української історії. Це також архетип. Шевченко їде в заслання, беручи з собою рідну мову. Таким чином він Батьківщину з собою носить. І він створює молитву слова:

Пошли мені святеє слово,

Святої правди голос новий!

І слово розумом святим

І оживи, і просвіти!

(…)

Подай душі убогій силу,

Щоб огненно заговорила,

Щоб слово пламенем взялось,

Щоб людям серце розтопило,

І на Украйні понеслось,

І на Україні святилось

Те слово, божеє кадило,

Кадило істини. Амінь.

Це молитва слова. Мова — не лише спосіб спілкування, це, насамперед, форма культури, якою ми живемо, це спосіб мислення. А значить — і спосіб діяння.

Уже в Київській Русі була мова, схожа на нашу… Академік Булаховсь­кий, видатний мовознавець, провів експеримент. Він проаналізував помилки в написах старо­слов’янською мовою періоду Київсь­кої Русі і довів, що їх могли зробити тільки люди, які мислили українською. Мова не виникає менш, ніж за 500 років. Кажуть, що Шевченко створив українську мову. Це ж не так! Уже Котляревський писав українською!.. Це така ж дурниця, як і те, що українська культура селянська. Українці є чи не єдиною нацією, яка витримала натиск степу. Навіть китайці його не витримали. Україну називали Гайдарикою, країною городів, себто міст. Чому? Витримати натиск степу могли тільки укріплені міста-фортеці. Українська культура народжувалася в містах.

Про кілька умов щастя

Вище ми казали про високу духовність, яка базується на вірі, надії й любові. Але не тільки на цьому. Едгар По виділив кілька умов людського щастя. Перша — це спілкування з природою. У «Тріумфальній арці» Ремарка якийсь російський емігрант каже: «Всі наші нещастя від чотирьох стін». Якщо у вас депресія і ви залишитесь дома — вона у вас посилиться. Вийдіть у ліс, у поле, до моря… І перед тим, що вище вас, що є абсолютним, перед чим ви можете преклонити коліна, вам стане легше. Це розмагнічує і дає вихід.

Друга умова — це любов.

Третя умова — це пов­на відсутність марнославства. Марнославна людина не може бути щасливою. Марнославна людина — раба бажань своїх. Вона робить кар’єру, а всяка кар’єра описується відомим у соціології принципом Пітера. Людина бажає все нових і нових посад, поки не досягає рівня своєї некомпетентності. Всяка кар’єра закінчується розчаруванням. Тому марнославна людина не може бути щасливою.

І, нарешті, потрібно мати духовні цілі. Щастя від цього також залежить. Чим масштабніші духовні завдання ви собі ставите, тим більше у вас умов для щастя. Це напряму пов’язано з питанням смислу життя людського. І це не складно, а, навпаки, дуже просто.

Сенс людсь­кого життя полягає в тому, щоб зробити щасливою хоч одну людину. І тоді ви виконаєте своє призначення в цьому світі. Один польський ксьондз був в Парижі. І коли він опинився на мосту Самогубств (так його прозвали парижани, бо з нього часто кидаються в Сену самогубці), побачив людину, що, перехилившись через перила, приречено дивилася у воду. Було зрозуміло, що чоловік хоче стрибнути вниз. Ксьондз підійшов до нього і сказав: «Я не буду вас змушувати відмовлятися від вашого бажання, це ваша справа. Але у вашій кишені, напевно, є якісь гроші, вони вам більше непотрібні. Он там на розі стоїть жебрак — віддайте гроші йому». Людина пішла і більше не повернулася. Вона зробила маленьке добро іншому, і це врятувало її.

Сенека пише: «Якщо хочеш бути доброчинною людиною, зроби якомога більше добра багатьом людям. Якщо не можеш багатьом — зроби частині людей. Якщо й цього не можеш — зроби ближнім. Якщо й це важко — зроби добро самому собі». Якщо ти не полюбиш самого себе, якщо не сформуєш самого себе — ти не зумієш полюбити й інших. 

 

Сергій Кримський

http://ar25.org/article/naciyi-vyhodyat-z-kryzy-zavdyaky-kulturi-religiyi-ideyi-derzhavnosti-ta-nacionalnyh

 

Опубліковано в Політика

Додаткова інформація