"У політичному плані ратифікація Угоди про асоціацію України та ЄС – великий крок уперед"

Українські підприємства мають виконати велику роботу, щоб підвищити якість своєї продукції до європейських стандартів. Про це виданню "ГОРДОН" заявив український дипломат, колишній генеральний консул України у Стамбулі, голова благодійного фонду "Майдан закордонних справ" Богдан Яременко, коментуючи ратифікацію Угоди про асоціацію України та ЄС Сенатом Нідерландів.

"У найближчі кілька місяців ратифікацію Угоди про асоціацію України та ЄС буде завершено остаточно. Угода набуде чинності, стане обов'язковою для виконання обома сторонами та почне реалізовуватись у повному обсязі. Мова йде про зону вільної торгівлі, яка, по суті, і так уже працювала на тимчасовій основі. Можливо, для пересічного громадянина зміни будуть не настільки помітними, але роботу треба виконати велику. Адже нам необхідно змінити безліч виробничих і промислових стандартів. Потрібно розуміти: стандарти ЄС вищі за те, що зараз може запропонувати більшість українських виробників", – зазначив Яременко.

За його словами, Україна та Європейський союз мають істотний потенціал для партнерства.

"Фахівці в уряді мають зробити так, щоб упровадження вищих стандартів виробництва максимально позитивно позначалося на економіці, а негативних наслідків було якомога менше. Тобто починається конкретна щоденна робота. А от у політичному плані ратифікація Угоди про асоціацію – це великий крок уперед. Останні три роки ми воюємо, зокрема, і за право самостійно визначати своє майбутнє. Ми його відстояли та закріпили в угоді. Росія почала війну, щоб не допустити будь-яких змін в Україні. Водночас Москва активно вела дипломатичну роботу. Затримка ратифікації в Нідерландах із великою ймовірністю є результатом старань РФ. Однак Україна та ЄС мають дуже великий потенціал партнерства, і Росія не може на це вплинути", – підкреслив співрозмовник.

На його думку, після ратифікації Угоди про асоціацію уряду потрібно активніше співпрацювати з українським бізнесом.

"Загалом ратифікація Угоди про асоціацію – це підтвердження зрілості відносин України та ЄС. Це позитивний сигнал. Так, треба визнати, що в багатьох країнах Центральної та Східної Європи інтеграція до Євросоюзу призвела до закриття великої кількості підприємств. Але для цього в нас є дипломатія. А бізнесу потрібно розмовляти з владою та пояснювати, які виникають проблеми. Тобто потрібно працювати спільно, щоб негативних наслідків цього перехідного періоду було менше. Формально Угоду про асоціацію було погоджено з бізнесом, тому сказати, що виробники про це не знали, не можна. До того ж цей діалог розпочався ще за часів Януковича. Кабміну просто необхідно бути в контакті з бізнесом і прислухатися до нього", – резюмував Яременко.

6 квітня 2016 року в Нідерландах відбувся референдум про ратифікацію угоди між Україною та ЄС. 61% респондентів висловився "проти" парламентського акта від 7 липня 2015 року.

15 грудня 2016 року на саміті в Брюсселі лідери Євросоюзу підтримали запропонований Нідерландами компроміс, покликаний розблокувати імплементацію Угоди про асоціацію. Зокрема, на вимогу голландської сторони європейські лідери визнали, що угода не є кроком до здобуття перспективи членства України в ЄС, не є гарантією колективної безпеки, військової чи фінансової допомоги, а також не дає українцям права на проживання або роботу у країнах Євросоюзу.

16 грудня 2016 року уряд Нідерландів ухвалив проект повторної ратифікації документа.

31 січня 2017 року в парламенті Нідерландів зареєстрували законопроект про ратифікацію Угоди про асоціацію Україна – ЄС. 23 лютого закон про ратифікацію підтримали 89 депутатів другої палати парламенту Нідерландів, 55 проголосували "проти".

30 травня Сенат Нідерландів (верхня палата парламенту) проголосував за ратифікацію Угоди про асоціацію між Україною та Європейським союзом. Ратифікаційні документи має підписати король Нідерландів, після чого їх передадуть до Ради Європи.

Опубліковано в Економіка

Вже тривалий час Україна посідає чи не найнижчі рядки європейських, а часто й світових рейтингів за економічними показниками. Керівництво держави традиційно обіцяє прогресивні реформи, але для того щоб провести реальні зміни, потрібно чітко усвідомити природу проблеми. Пропонуємо вашій увазі доклад керівника економічних програм Українського Інституту Майбутнього Анатолія Амеліна розміщений на "Хвилі" стосовно ситуації в економіці України.

Мета даної роботи – підбиття підсумків, демонстрація змін, що відбулися в Україні за останні 25 років (економічних, соціальних) у порівнянні з іншими країнами СРСР.

Підбиття підсумків є оцінкою того шляху, який ми всі пройшли, відправною точкою для постановки цілей на майбутнє, а також оцінкою того шляху який нам належить пройти.

Які цілі були поставлені керівництвом України в 1991-му році, чи 2001 р? Хто-небудь знає? Так були локальні цілі, які виникали як необхідність вирішення локальних проблем того часу: приборкати інфляцію, налагодити обіг власної валюти, провести приватизацію та інше. Але відсутність стратегічної мети і стратегічного плану призвели до того, що ми маємо наразі.

За роки незалежності позиції України в багатьох світових рейтингах погіршилися. Наприклад, в 1992 р. Україна займала 54 місце в світі за індексом розвитку людського потенціалу. В 2015 р. Україна лише вісімдесят друга. Схожа динаміка спостерігається й по іншим показникам: індексу економічної свободи, індексу сприйняття корупції, індексу глобальної конкурентоспроможності. Внаслідок відсутності чіткої стратегії розвитку Україна відстає від своїх сусідів, які також входили до складу країн соцтабору.

В 1991 р. Україна займала 60 місце в світі за рівнем ВВП на душу населення за паритетом купівельної спроможності. Тоді цей показник становив 6,4 тис. дол. На той час це середній рівень для країн Центральної та Східної Європи. За весь час до 2015 р. в Україні ВВП на душу населення зріс лише на 24%. Тоді як в Польщі, Угорщині, Чехії ВВП на душу населення зріс більше, ніж в 2,5 рази.

Як демонструє наведений на слайді графік (слайд 4), Україна за цим показником поступилася не лише Польщі, але й Білорусі, яка мала гірші передумови та ресурси для розвитку.

Якщо порівнювати між собою колишні республіки СРСР, то сьогодні за рівнем ВВП на душу населення Україна входить в одну групу з Молдовою та країнами Середньої Азії.

Серед колишніх республік СРСР розмір середньомісячної зарплати в доларовому еквіваленті нижче, ніж в Україні, тільки в Таджикистані.

Відсутність дієвих економічних реформ призвела до того, що купівельна спроможність українців зменшилася більше, ніж громадян інших колишніх республік СРСР. В 2015 р. середня місячна зарплата в Україні дозволяє придбати в 2 рази менше яловичини в порівнянні з 1991 р. – 56 кг замість 118 кг. В Росії аналогічний показник знизився лише в 1,5 рази, а в Білорусі, навпаки, зріс на 4%.

Економічні негаразди змушують українців в пошуках більш високого доходу виїжджати за кордон. Частка переказів заробітчан в ВВП України зросла з 0,01% в 1996 р. до 6,61% в 2015 р. Аналогічний шлях пройшли Латвія , Польща, Угорщина. Але Польща, яка зуміла поліпшити економічну ситуацію, зламала негативний тренд : за підсумками 2015 р. внесок польських трудових мігрантів становить 1,5% ВВП, в той час як в 2006 р. цей показник становив 2,5%.

Населення України значно скоротилося – на 13,1% в порівнянні з 1991 р. Україна йде шляхом Латвії, в якій чисельність населення скоротилась на 25,4%. Якщо Україна не зможе поліпшити добробут громадян, нас очікує подальше скорочення чисельності населення за рахунок міграції. Депопуляція може стати важливою проблемою.

В Україні рівень внутрішніх заощаджень вкрай низький в порівнянні з сусідами – лише 13,3% ВВП, тоді як в Польщі – 23,3%, Чехії – 33,1%, Білорусі – 31,0%. Через високий рівень ризиків українці не зацікавлені вкладати свої кошти в банківську систему чи розвиток бізнесу.

Тривалість життя українців поступається тим країнам, що стали частиною ЄС. В Україні середня очікувана тривалість життя при народженні становить 71 рік, в Латвії – 74 роки, в Естонії – 77 років. Однією з причин порівняно низької тривалості життя в Україні є слабкий рівень соціальної активності людей старшого віку внаслідок незадовільних статків.

Україна є однією з країн з найбільш розчарованим та нещасним населенням. За індексом щастя вона посідає 123 місце в світі, тоді як Чехія – 27 місце, Польща – 57 місце, Латвія – 68 місце. Причинами такого положення України є обмежена ступінь свободи в прийнятті важливих рішень в житті, низький рівень доходів населення, розповсюдженість корупції.

Далі про причини того, чому Україна програє по багатьом показникам сусіднім країнам та країнам колишнього СРСР.

Відсутність достатніх інвестицій в технологічні сектори економіки призвела до посилення зв’язку зростання реального ВВП України з Commodity Price Index. Більш успішні країни, зокрема Польща та Білорусь, не мають значної залежності від сировинних циклів. В той же час Україна схильна до кризових явищ, що провокуються волатильністю на ринках сировини.

Переважно сировинний характер виробництва зумовив порівняно низькі темпи зростання українського експорту: він зріс в 3 рази в порівнянні з 1994 р., в той час як в Чехії – в 8 разів, в Польщі – в 10 разів, в Білорусі – в 12 разів. В результаті Україна суттєво відстала від цих країн за рівнем економічного розвитку.

Саме експорт є важливою складовою, за рахунок якої країни, що розвиваються, отримують можливість збільшити свій добробут. Експортуючи товари – імпортуємо середній клас, який врешті стане рушійною силою розвитку внутрішнього ринку.

Україна програла глобальну конкуренцію як на ринку товарів, так і на інвестиційному ринку боротьбу за інвестора. Перше є наслідком другого.

Кейс. Польський експорт

Основною причиною, з якою пов’язують зростання польського експорту, є залучення значних обсягів іноземних інвестицій, які дозволили оновити виробничу базу промисловості.

Ще на початку 90-х рр. було прийнято закон про іноземні інвестиції, який скасував обмеження на частку іноземних громадян в акціонерному капіталі підприємств, а також надавав податкові пільги для іноземних інвесторів (в районах з високим рівнем безробіття пільги були більш суттєвими). В 1995-2001 рр. в Польщі було засновано 15 вільних економічних зон, 14 з яких працює досі. За підсумками 2015 р. в вільні економічні зони було залучено 34 млрд. дол. інвестицій (по середньому курсу 1995-2015 рр.). Протягом останніх 20 років було видано 2 700 інвестиційних дозволів, а на роботу влаштувалось 300 тис. осіб.

Вступ до ЄС став черговим поштовхом для розвитку польського експорту. З моменту членства в ЄС (2004 р.) отримала більше 100 млрд. євро допомоги в рамках різних програм, спрямованих на підвищення рівня добробуту населення та конкурентоспроможності польської економіки.

При вступі до ЄС польський уряд домігся виділення субсидій для стимулювання розвитку сільського господарства. Зокрема, в агросектор протягом першого року членства в ЄС було спрямовано 1,5 млрд. євро субсидій, а в 2013 р. – 5,2 млрд. євро субсидій. В бюджеті ЄС 2014-2020 рр. на підтримку польського сільського господарства закладено 32,1 млрд. євро (близько 4,5 млрд.євро щорічно). В результаті такої підтримки ЄС продукти харчування стали однією з основних статей польського експорту.

Внаслідок недостатніх обсягів інвестицій українські товари виявились неконкурентоспроможними. В порівнянні з 1991 р. виробництво бензину скоротилось на 41,3%. Зараз бензин імпортується з Білорусі та Литви. Виробництво тканин скоротилось майже на 92%. Наразі тканини та текстильні вироби імпортуються з Китаю та Туреччини. Випуск автомобілів знизився на 96%. Однією з основних країн імпорту автомобілів є Словаччина, в якій майже 4% населення працюють в автомобільній промисловості та суміжних з нею галузях.

Кейс. Нафтопереробка в Білорусі.

Білорусь за рахунок інвестицій змогла модернізувати власні нафтопереробні заводи. В 2005-2015 р. НПЗ країни реалізували 29 інвестиційних проекти вартістю $1,3 млрд. Тепер білоруське паливо стандартів євро-4 та євро -5 експортується до країн ЄС. Експорт світлих нафтопродуктів складає 30% у загальній сумі експорту країни.

Індекс технологічної оснащеності білоруських НПЗ (так званий Індекс Нельсона) перевищую середньоєвропейські показники. Не дивлячись на досягнуте місце на ринку, розвиток не припиняється. Мозирський НПЗ інвестує $1,4 млрд. в проект по збільшенню глибини переробки нафти з 78% до 89%.

В Державному концерні Белнефтехім створений інноваційний фонд , що виділяє кошти на інноваційні проекти, НДДКР, підготовку та виробництво нової, або вдосконаленої продукції. Відбір проектів виконується на відкритому конкурсі. За 2015 р. було інвестовано $2,1 млн.

Не сприяла розвитку експорту і політика нашого центробанку, що полягала в утриманні фіксованого (необґрунтовано високого) курсу гривні по відношенню до іноземних валют за рахунок обмежень тих же експортерів, використання валютних резервів.

Вітчизняні виробники не досить активно проводять роботу з вдосконалення менеджменту якості. В Україні на 1 млрд . дол. ВВП припадає 3 сертифікати ISO 9001, в Молдові – 7, в Польщі – 12, в Латвії – 20. В результаті експортні можливості українських підприємств не є такими сприятливими, як в країнах-сусідах.

Україна програє в конкурентоспроможності продукції та втрачає зовнішні ринки. За рівнем споживання електроенергії Україну з країн СНД випереджає тільки Туркменістан. Енергоефективність західних сусідів нашої країни (Польщі, Чехії, Угорщини) більша ніж в 2 рази в порівнянні з Україною. Зниження енергоспоживання в Україні спостерігається з 1997 р., але масштаби цього процесу не є достатніми, щоб вийти на один рівень з країнами ЄС.

З 2005 р. чистий експорт України має від’ємне значення, що обумовлено суттєвим імпортом ( зокрема енергоносіїв) та нестабільністю обсягів експорту. Це призводить до знецінення національної валюти та падіння показників розвитку економіки в доларовому виразі при нестабільності цін на сировину. Саме цьому Україна важко переносить кризові явища в світовій економіці.

Структура експорту характеризує роль України в глобальному просторі як постачальника сільськогосподарської продукції. Частка сільськогосподарської продукції в українському експорті за 14 років зросла майже в 4 рази.

Україна з індустріальної країни перетворюється в аграрну, в той час як інші країни орієнтуються на розвиток інших секторів економіки. Так, в Україні частка сільського господарства в валовій доданій вартості в 2015 р. дорівнювала 14%, тоді як Білорусі –7,8%, в Польщі – 2,8%, в Чехії – 2,4%.

Частка зайнятих в сільському господарстві України більша, ніж в країнах-сусідах. В той час як заробітна платня в українському сільськогосподарському секторі нижча за середню на 30%.

Продуктивність в праці в українському сільському господарстві залишається на низькому рівні. Так, в Україні на одного працівника аграрного сектору припадає 6,3 тис дол. доданої вартості, тоді як в Росії – 11,6 тис. дол., в Чехії – 12,4 тис. дол., в Білорусі – 15,8 тис. дол. Продуктивність праці в українському сільськогосподарському секторі зростає повільно, що свідчить про розвиток переважно за рахунок екстенсивних факторів замість інтенсифікації виробництва. Без інвестицій в аграрний сектор і інтенсифікацію с/г виробництва ми програємо боротьбу і тут.

Кейс. С/г сектор в Чехії.

Чехія є одним із лідерів по продуктивності праці в сільському господарстві і випереджає Україну майже в 2 рази.

Головним фактором успіхів сільгоспвиробників з Чехії є активні заходи щодо підтримання аграрного сектору з боку держави.

Реалізація державної політики підтримки сільгосппідприємств проводиться Державним сільськогосподарчим інтервенційним фондом, який реалізує наступні задачі:

Інтервенційні закупки сільськогосподарчої продукції, метою яких є протидія можливому падінню ринкових цін;

Експортні субвенції, тобто дотаційна підтримка виробників при експорті сільгосппродукції;

Забезпечення розвитку найменш сприятливих областей;

Підтримка при вирощуванні енергетичних культур, та екологічного с/г виробництва.

Фонд має бюджет, який наповнюється з наступних джерел: кошти державного бюджету, прибуток від реалізації інтервенційної продукції, дотації з фондів ЄС, кредити, отримані штрафи та інші.

Програми що були реалізовані:

"Програма розвитку села на 2007-2013 рр.", метою якої стали підвищення конкурентоздатності продукції і послуг, вироблених в селах, а також підвищення продуктивності праці в сільському господарстві.

Інвестиційна програма "Землероб", що покликана допомогти агрокомпаніям при купівлі машинобудівного обладнання.

Інвестиційна програма "Земля" сприяє придбанню земель з метою подальшого здійснення с/г діяльності.

Наразі реалізується "Програма розвитку села на 2014-2020 рр.". Програма передбачає підтримку інновацій в с/г секторі, підтримання конкурентоздатності агрокомпаній та ін.

Дотаційна підтримка чеських с/г експортерів проводиться в межах Єдиної сільськогосподарської політики ЄС. Підтримка Чехії здійснюється лише в декількох напрямках тваринництва: яловичина, телятина, яйця, деякі види свиного м’яса. Підтримка експорту зернових, рису, сахару, молока анульована.

Треба тверезо дивитися на речі. Негативним моментом державних субсидій є можливе посилення залежності виробників від держави. Але, з іншого боку, державна підтримка в Чехії призвела до поступового збільшення продуктивності праці в с/г, а також поліпшення фінансових показників місцевих агрокомпаній.

Так, 2015 рік виявився найбільш вдалим для чеських сільгоспвиробників, чистий прибуток яких сягнув рекордних позначок – 22,9 млрд. крон (0,9 млрд. євро). Також, після багаторічного спаду, вдалося збільшити обсяги виробництва м’яса.

Продуктивність праці в промисловості України також значно нижче, ніж в країнах-сусідах. Українська промисловість виробляє переважно сировинну продукцію з низькою доданою вартістю, яка не дозволить побудувати суспільство з високим рівнем добробуту.

В той же час спостерігається значна залежність України від імпорту продуктів добувної промисловості, зокрема, енергоносіїв. Імпорт продукції добувної промисловості в 2015 р. становив 32% від загального обсягу імпорту.

Тривалий час Україна була вимушена імпортувати близько 80% потреби у природному газі, незважаючи на значний потенціал власного видобутку. До 2013 р. щорічно на імпорт російського газу витрачалося більше 10 млрд. дол. Ці кошти напряму підтримували економіку Росії та зменшували інвестиційні ресурси в Україні. Залежність від поставок газу – це штучно створений інструмент впливу на економіку нашої країни з боку основної країни-постачальника.

Зокрема, були створені штучні бар’єри для доступу на ринок приватних гравців. На ринок не пускали навіть транснаціональних гігантів, що є лідерами галузі за технологіями і володіють необмеженим інвестиційним ресурсом.

Непрозора процедура отримання спеціальних дозволів, труднощі з використанням інфраструктури, відсутність механізмів захисту інвестора від свавілля силових структур до сих пір відлякують інвесторів від нафтогазового сектору.

Україна займає 3-тє місце в Європі за обсягами доведених запасів природного газу і сьогодні Україна не використовує власний енергетичний потенціал повністю.

Кейс. Енергонезалежність Румунії.

Для України може бути корисним досвід Румунії в питанні організації видобутку газу. Румуни перенесли акцент в розвитку нафтогазового комплексу з суші на шельф Чорного моря. В 2004 р. 51% акцій румунської державної нафтогазової компанії Petrom були продані австрійській OMV за $700 млн. Прихід крупної іноземної компанії активізував розвідувальну діяльність. В 2007 році для вивчення перспективного блоку Neptun була залучена корпорація ExxonMоbil. Запаси родовища склали 80 млрд. куб. м газу. Але, спершу ExxonMоbil намагалася отримати у України право на розробку Прикерченського блоку, яке було віддано невідомій Vanco Prikerchenskaya, замість світового гіганту. То ж замість України інвестиції отримали румуни.

Пам’ятаємо також болюче питання пов’язане з тим, що 40% запасів родовища Neptun зосереджено на шельфі острова Зміїний, який Румунія успішно відсудила. Не виключено, що саме інтереси масштабного бізнесу ExxonMоbil зіграли в цьому ключову роль. В 2012 р., консорціум ExxonMоbil та Petrom відкрив нове родовище газу Доміно-1. Запаси родовища оцінюються до 80 млрд. куб. м. Потенціал обсягів видобутку тільки на даному родовищі – 6-7 млрд. куб. м газу на рік. Початок промислової експлуатації родовища планується на 2020 рік. Потреба в інвестиціях – $1 млрд. В 2008-2015 рр. в розвідку на румунському шельфі Чорного моря було вкладено €1,5 млрд. Наразі, видобуток газу в Румуніі з 2008 року знаходиться на рівні близько 10-11 млрд. куб. м.

Зменшення споживання газу призвело до того, що країна, починаючи з 2016 року, відмовиться від імпорту російського газу. Хоча, ще в 2008 г. частка імпорту складала 25% від обсягів споживання. За думкою Wood Mackenzie, нові відкриття в Румунії повинні кардинально змінити ситуацію з поставками енергоносіїв до Європи. У Румунії є всі передумови для того, щоб стати експортером газу. Румунія продовжує проводити активну політику залучення інвестицій в нафтогазовий сектор для підвищення рівня запасів. То ж постає питання: хто зуміє виграти конкуренцію за інвестора? Країна ЄС з рентними ставками від 3,5% до 13,5% (в Румунії також діє податок на екстра-прибуток), чи Україна з її ризиками та ставками ренти для видобутку газу 14-29%?

Недостатні обсяги інвестицій обумовлюють низькі темпи економічного зростання в Україні. Без залучення інвестицій Україна не зможе досягти економічних успіхів та побудувати успішну країну.

Дефіцит інвестиційних ресурсів в першу чергу негативно впливає на сектор R&D. Низькі інвестиції в сектор R&D призвели до низьких показників інноваційності українських підприємств і, як результат, до випуску продукції з низькою доданою вартістю.

Кейс. Державний інвестиційний фонд в Ізраїлі.

Прикладом успішної інноваційної політики є Ізраїль, де в 1993 р. був заснований державний фонд "Йозма". 80 млн. дол. цього фонду було інвестовано у венчурні фонди, створені на партнерських засадах з бізнесменами, а 20 млн. дол. – напряму в стартап-проекти через дочірній фонд "Йозма-1".

В перші три роки роботи кошти фонду "Йозма-1" були інвестовані як мінімум в 15 проектів і, починаючи з 1997 р., цей фонд почав виходити з капіталу стартапів . Зокрема, в 1997 р. Йозма продала свою частку в Bioscience корпорації Johnson & Johnson за суму, в 31 раз більшу за початкові інвестиції. А завдяки IPO компанії e-SIM Йозма отримала дохід, що в 29 разів перевищив суму інвестицій.

Результатом роботи державного фонду "Йозма" став стрімкий розвиток бізнес-інкубаторів та центрів комерціалізації розробок при вищих навчальних закладах. Обсяг залучених прямих іноземних інвестицій в Ізраїль зріс з 345,6 млн. дол. в 1991 р. до 11,5 млрд. дол. в 2015 р. Частка високотехнологічного експорту збільшилась з 11,3% в 1991 р. до 16,0% в 2014 р.

В рейтингу інноваційності економік 2016 р. Україна посідає 56 місце в світі, тоді як Молдова – 46, Польща – 39, Латвія – 34. Лише 26,5% виробленої в Україні промислової продукції є високотехнологічними, тоді як в Словаччині – 57,9%, Угорщині – 56,1%, Чехії – 43,2%.

Кейс. Швейцарія-фармацевтика.

Згідно Bloomberg Innovation Index, Швейцарія займає перше місце у світі з інноваційності промислового виробництва. Найбільшу частку в промисловому виробництві Швейцарії займає фармацевтична галузь (21%). Саме фармацевтика може стати драйвером розвитку України. Інвестиції в R&D, робота з просування нашої продукції за кордоном, призведуть до зменшення імпорту, підвищення експорту продукції з високою доданою вартістю, створення робочих місць, що потребують високої кваліфікації персоналу.

Дорогі кредити гальмують можливості залучення інвестицій та розвиток бізнесу. В 2015 р. середня кредитна ставка в Україні становила 21,8%, тоді як в Молдові – 14,1%, в Грузії – 12,5%, Чехії – 4,3%. Історично найнижчі кредитні ставки в Україні приблизно відповідають рівню найвищих ставок в Росії.

Зовнішній борг України сягнув рекордних позначок: за підсумками 2015 р. валовийСлайд 32 зовнішній борг становив 131,9% ВВП, а зовнішній державний борг – 38,1% ВВП. Залучені державою кредитні кошти були здебільшого спрямовані на покриття дефіциту державного бюджету. "Проїдання" кредитів ускладнює генерацію коштів для їх повернення. Україна з 2008 р. знаходиться у переддефолтному стані, що негативно впливає на інвестиційну привабливість.

З 2008 р. Україна знаходиться у переддефолтному стані. Відчувається нестача валюти для виплати боргів за кордон. Ринок запозичень для вітчизняних компаній закритий, відбулася значна девальвація. Тобто ми вже близько 8 років переносимо наслідки дефолту, але дефолту не було оголошено і ми лишилися з непомірними боргами і залежні від іноземних донорів.

Інвестування в Україну традиційно вважається високоризиковим. Україна неконкурентоспроможна з точки зору залучення інвестицій, порівняно з іншими країнами. Виходячи з рівня суверенного ризику, Чехія привабливіше України більше, ніж в 14 раз.

Україна не змогла побудувати повноцінну ринкову економіку за західним зразком.

Починаючи з 2005 р., Україні не вдалося підвищити рівень економічних свобод, який повинен збільшити інвестиційну привабливість. Зміна керівництва на вищому державному рівні за останні 10 років не принесла жодних змін.

Внаслідок відсутності реформ рівень корупції в Україні протягом багатьох років. За індексом сприйняття корупції Україна суттєво поступається Польщі, Чехії, Латвії, Угорщині.

Більше половини українських підприємств стикаються з випадками хабарництва. По даним місцевих ЗМІ, в Чехії при сумлінному веденні бізнесу, вірогідність податкової перевірки фірми складає один раз в 150 років (дані компанії Terrinvest).

Постійна зміна правил гри та політичного курсу відлякує підприємців від інвестицій в Україну та не дає можливості розробити та реалізувати економічну стратегію розвитку. Якість регуляторної політики традиційно залишається низькою.

Середній строк роботи прем’єр міністра в Україні складає близько 1 року. В таких умовах вище керівництво держави не може повноцінно дбати про добробут громадян та розвиток національної економіки в довгостроковій перспективі.

На рівні підприємств часта зміна менеджменту призводить до безладу в управлінській політиці, зниження ефективності функціонування і, як наслідок, падіння капіталізації та банкрутства. Те ж саме відбувається на рівні держави: країни без власної стратегії розвитку втрачають свою капіталізацію та банкрутують. Нами було розраховано умовну капіталізацію уявної компанії "Держава Україна". Як свідчить наведений графік, сьогодні Україна за своєю умовною капіталізацією знаходиться на рівні 1999-2000 рр. Неефективний державний менеджмент та відсутність стратегії не дозволяє країні рухатися вперед та підвищувати власну цінність в очах потенційних інвесторів. Для здійснення дієвих змін країні необхідно переосмислити подальший шлях свого розвитку та змінити підходи до здійснення державної політики.

Опубліковано в Економіка

У січні-лютому 2017 року Україна зафіксувала рекордні темпи зростання надходження коштів до державного бюджету за рахунок часткового виходу економіки з тіні та збільшення мінімальної зарплати.

Про це пише економіст, керівник приватного інвестиційного фонду на фондовому ринку США Володимир Компанієць на своїй сторінці в Facebook.

Так, за його словами, в січні-лютому 2017 року надходження в різні бюджети показали рекордні показники зростання в порівнянні з 2016 роком:

- Надходження до державного бюджету + 58,73%;

- Надходження до місцевих бюджетів + ??48,40%;

- ЄСВ + 24,20%.

"Митниця за січень-лютий 2017 збільшила надходжень на 34,44%, а податкова збільшила чисті надходження на рекордні 80,82% (при цьому відшкодовано ПДВ на 1 млрд 54 млн більше, ніж у січні-лютому 2016 року)", - наголосив Компанієць.

Також він додав, що річна інфляція при цьому в лютому 2017 склала 14,20%, а девальвація гривні за період з 01.01.2016 по 01.03.2017 склала 11,64%.

Опубліковано в Економіка

Аналітики пояснили зростання двома факторами – низькою базою порівняння минулого року, а також зростанням цін на світових товарних ринках на тлі зростання інвестиційного попиту

Економфка України в січні 2017 року зросла на 5,1%, тоді як в січні минулого року ВВП країни впав на 1,6%. Про це йдеться в звіті Міністерства економічного розвитку і торгівлі України.

"В цілому в січні 2017 року зростання ВВП оцінюється Мінекономрозвитку орієнтовно на рівні 5,1 відсотка", – йдеться в звіті.

Аналітики пояснили зростання двома факторами – низькою базою порівняння минулого року, а також зростанням цін на світових товарних ринках на тлі зростання інвестиційного попиту.

У міністерстві зазначили, що позитивна тенденція збережеться, хоч і буде нижчою, зокрема, через блокаду на Донбасі.

"Очікується помірніша динаміка зростання порівняно з січнем, що обумовлюватиметься, по-перше, вищою базою порівняння минулого року в лютому-березні, ніж в січні, а по-друге, відчутним впливом в короткостроковому періоді блокади залізничного сполучення. Але, за нашими оцінками, зростання буде збережено", – йдеться в звіті.

Раніше в МЕРТ повідомляли, що зростання ВВП України 2017 року очікується на рівні 2,4 відсотка при інфляції 11 відсотків.

 

При цьому до бюджету України на 2017 рік уряд заклав зростання ВВП на 3 відсотки при інфляції 8,1 відсотка, і курс гривні на рівні 27,2 гривні за 1 долар.

Опубліковано в Економіка

Протягом трьох років влада так і не пояснила, як формуються тарифи на електроенергію.

Про це в ефірі телеканалу «112 Україна» заявив лідер «Народного контролю», народний депутат Дмитро Добродомов.

«Протягом останніх трьох років ціна на електроенергію виросла втричі. Звідки такі тарифи, якщо влада возить вугілля з Донбасу? Все просто, це черговий «договорняк». Коли влада не могла домовитися з Ахметовим, була одна риторика, що торгівля з терористами – це злочин. А коли вдалося домовитися, відразу ми стали повністю енергозалежними від окупованих територій, і тарифи почали рости», – розповів нардеп.

Добродомов наголосив, що торгівля з терористами – це чергова корупційна схема.

«Особливий цинізм в тому, що продовжується боротьба за «сірі» схеми. Ми б мали купувати вугілля, наприклад, з Африки, а влада возить його з шахт Ахметова, хоча ціна ніби африканського чи північноамериканського. От і чергова схема, яка допомагає набивати кишені представникам влади й олігархам, а розраховуються за це прості українці», – додав він.

 

 

Опубліковано в Економіка
П'ятниця, 03 лютого 2017 13:10

Як банки благодійні фонди обікрали

Бездіяльність влади призвела до того, що власники банків не відповіли за скоєні злочини. Українські інституції неякісно очистили банківську систему, через що постраждало багато благодійних фондів. Наразі десятки благодійних програм заморожені, а робота деяких фондів взагалі призупинена.

Ще на початку 2016 року голова НБУ Валерія Гонтарева запевняла, що банківська система очищена. Проте "банкопад" продовжився, збільшуючи армію жертв.

Зазнали втрат не лише фізичні особи та бізнес, а й благодійні фонди. Останні втратили не тільки власні гроші, а й пожертви донорів. Йдеться про сотні мільйонів зниклих гривень, які повинні були піти на благодійність.

Кілька місяців тому на сайті Українського форуму благодійників з'явилося повідомлення про призупинення діяльності низки благодійних організацій через замороження банківських рахунків. Зібрані на соціальні проекти гроші благодійні організації розмістили в банках, частина з яких згодом стали неплатоспроможними.

У збанкрутілих установах благодійники втратили кошти не тільки приватних пожертвувань, а й кошти міжнародних організацій, які підтримували українську благодійність багато років і були основними донорами фондів.

Наслідки для благодійних фондів катастрофічні: вони не лише не спроможні працювати, а й не можуть відновити співпрацю з міжнародними організаціями.

Так, за угодою між урядами України та США про гуманітарне і техніко-економічне співробітництво від 7 травня 1992 року, будь-яке неналежне використання благодійних коштів може стати приводом для розриву угоди.

Саме через "банкопад" кошти донорів часто використовувалися неналежним чином — вони були банально вкрадені банкірами та власниками банків. Зазвичай після оголошення фінансової установи неплатоспроможною коштів не вистачало навіть на виплати за депозитами громадян, не кажучи про кошти благодійних фондів.

Що втратили фонди

Назва благодійного фонду

Втрачена сума

Банк, у якому зберігалися кошти

Фонд Богдана Гаврилишина

Близько 45 млн грн

Банк "Хрещатик"

Міжнародний благодійний фонд "Добробут громад"

18,033 млн грн

Банк "Хрещатик"

Міжнародна благодійна організація "Отчий дім"

530,4 тис грн

Банк "Надра"

Всеукраїнський благодійний фонд "Хесед ар'є"

10 тис грн, 400 тис грн

Імексбанк

Хмельницький благодійний фонд "Щедрість"

58 832,54 грн

Імексбанк

Всеукраїнський благодійний фонд "Дитячий світ"

1,5 млн грн, 10 тис дол

Банк "Надра"

Фонд громад "Рідня"

50 тис грн

Брокбізнесбанк

17 тис грн

Банк "Фінанси та кредит"

Громадська організація "Асоціація "Ренесанс Одеси"

105 239,71 грн

"Юніон стандарт банк"

Левова частка втрат припадає на фонд Богдана Гаврилишина та фонд "Добробут громад" — 45 млн грн та 18 млн грн відповідно. Обидва фонди тримали кошти у банку "Хрещатик", який був ліквідований 5 квітня 2016 року.

Фонд Богдана Гаврилишина за шість років роботи підтримав близько 18 проектів, які займаються освітніми та молодіжними ініціативами. Фонд відправив на навчання за кордон близько 400 студентів, у 2017 році планував відправити ще 20 груп. Утілити в життя задумане завадило падіння муніципального банку.

"З 1 квітня 2016 року банк "Хрещатик" заблокував перерахування коштів фонду, які знаходяться на його депозитних рахунках. Діяльність фонду та реалізація міжнародних молодіжних програм опинилася під загрозою. Фонд змушений розірвати угоди з посольствами та міжнародними організаціями Європейського союзу", — зазначав в одному із своїх листів до Форуму благодійників Богдан Гаврилишин.

У жовтні 2016 року Гаврилишин помер. Фонду довелося скоротити витрати на роботу частини програм. Організація підтримує свою життєдіяльність коштом спонсорів.

Фонд надсилав звернення до Адміністрації президента та Мінфіну з проханням врегулювати цю ситуацію, але безрезультатно. Обидва відомства відповіли, що це питання належить до компетенції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб.

З аналогічною ситуацією зіткнулася міжнародна благодійна організація "Добробут громад", що займається сільськогосподарськими та екологічними проектами.

За час існування вона підтримала близько 80 аграрних обслуговуючих кооперативів, допомогла 23 тис родин, відкрила 64 сімейні ферми, підтримала впровадження національних та регіональних програм соціально-економічного розвитку.

Фонд також свого часу вклав гроші у банк "Хрещатик". "Ми витратили чимало сил на звернення до різних гілок влади, але відповіді були стандартні: вирішуйте питання в судовому порядку", — каже голова фонду "Добробут громад" Віктор Терес.

Банкрутство "Хрещатика" має певні особливості. Після перевірки банку в кінці 2015 року НБУ не відреагував на "дірку" в капіталі установи розміром 4,8 млн грн.

Завдяки цьому в акціонерів банку, серед яких були КМДА, компанія "Київська інвестиційна група", яку пов'язують з бізнесменом Василем Хмельницьким, та екс-керівник "Запоріжсталі" Микола Солдатенко, з'явилося достатньо часу для поступового виведення коштів з банку до його ліквідації.

КМДА у змові з акціонерами встигла подбати про свої статки, не дуже переймаючись долею благодійних фондів, кошти яких також знаходилися у вмираючій установі.

У таку ж пастку потрапила низка інших благодійних організацій. Наприклад, Всеукраїнський благодійний фонд "Хесед ар'є" та благодійний фонд "Щедрість" з Хмельницького "поховали" свої кошти в Імексбанку.

Фонди не лише втратили значні суми пожертв — їм довелося розривати контракти з міжнародними донорами та фондами.

ГО "Асоціація "Ренесанс Одеси" тримала 105 239 грн у відділенні "Юніон стандарт банку". Кошти були перераховані Фондом сприяння демократії посольства США в Україні і німецьким федеральним фондом "Пам'ять, відповідальність, майбутнє" на проекти із соціально-психологічної підтримки жертв нацистських переслідувань та на заходи з підвищення активності громадськості у боротьбі з корупцією.

Український жіночий фонд тримав кошти в Енергобанку, був їх клієнтом майже 15 років. Зараз фонд теж намагається повернути кошти у судовому порядку. Суд першої інстанції програно, представники фонду чекають на рішення другого суду. Вони отримували гроші від USAID, "ООН-жінки", Sigrid Rausing Trust, AOKF Foundation.

Через негаразди з банками благодійні фонди втрачають довіру зарубіжних партнерів і населення, адже не можуть у повному обсязі виконати заплановані програми.

Хто відповідальний і що з цим робити

Представники Українського форуму благодійників розробили проект закону, який передбачає надання права благодійним організаціям перевести свої кошти в інший банк упродовж місяця після того, як їх банк оголошено неплатоспроможним.

Також документ пропонує включити вимоги благодійних організацій у другу чергу задоволення вимог кредиторів банку замість нинішньої сьомої. Проте коли в банк вводиться тимчасова адміністрація, коштів для виплат у банку вже нема. Отже, цей законопроект, навіть якщо він буде ухвалений, навряд чи вирішить проблему.

"Міжнародні фінансові організації категорично проти цього законопроекту, Кабмін та Фонд гарантування вкладів — теж. Мотивують це тим, що система повинна бути однакова для всіх, і винятків бути не може", — сказав помічник голови комітету з питань фінансової політики і банківської діяльності Артем Петренко.

Загалом, починаючи з четвертої черги кредиторів, у вкладників нема жодних шансів отримати кошти від реалізації активів банків-банкрутів. Відповідно, чи не єдиним способом повернення фондам їх коштів може бути стягнення втрачених сум з власників неплатоспроможних банків.

Однак надія на правоохоронців слабка. Фонд гарантування вкладів подав їм 3 200 заяв про злочини на 256 млрд грн, та жодна з них не була результативною. Як пишесам фонд у листі до президента, ефективність таких звернень украй низька.

Бездіяльність органів влади призвела до того, що власники банків не відповіли за скоєні злочини. Наразі десятки благодійних програм заморожені, а робота деяких фондів взагалі призупинена.

Опубліковано в Економіка

Минулого року Міністерство економічного розвитку і торгівлі оновило дизайн свого сайту.

Приємний інтерфейс доповнили нові розділи на кшталт "Реформа держпідприємств".

Натомість, деякі сторінки на кшталт "Експортно-кредитне агентство", зникли. Хоча принципово нічого не змінилось, адже на колишньому ресурсі ця сторінка видавала "помилку 404".

Цей здавалось б малопомітний факт цілком "узгоджується" з діями урядовців, яким ЕКА схоже за все сидить у горлі, наче кістка.  Підтвердженням цього є та легкість, з якою вони допустили внесення до пункту 14 Меморандуму з МВФ зобов'язання української сторони утриматись від створення ЕКА у 2017 році.

Замість запланованого запуску інституції протягом усього року планується лише розробка підзаконних актів для створення ЕКА тільки у 2018 році. Причому лише для надання страхових послуг.

Вочевидь, урядовців не бентежив той факт, що потенційне зобов'язання України перед МВФ протирічить Закону про ЕКА як в частині строків його створення, так і в частині видів діяльності установи.

Схоже, як і у випадку з мораторієм на експорт лісу-кругляка, деякі урядовці готові здавати національні інтереси заради омріяного траншу.  

ЕКА у міжнародному праві

ЕКА належать до абсолютно "законних" форм фінансової підтримки експорту з точки зору міжнародного торгового права, втіленого в угодах СОТ.

Дійсно, на глобальному рівні зроблено важливі кроки до впорядкування державної фінансової підтримки експорту та встановлення обмежень на використання необґрунтованих заходів, що підривають конкуренцію на світовому ринку. Такі норми передбачені в Угоді СОТ про субсидії та компенсаційні заходи, де закріплено низку зобов’язань країн-членів організації.

Однак зобов’язання цієї Угоди, що стосуються діяльності ЕКА, засновані на міжнародних правилах і принципах Консенсусу ОЕСР. Він, у свою чергу містить рекомендації щодо надання/страхування експортних кредитів, які офіційно підтримуються державою.

Сутність їх полягає у використанні фінансових інструментів підтримки експорту. Ці інструменти покликані забезпечувати рівноправні умови міжнародної конкуренції, які не можуть бути досягнуті в умовах вільного ринку через різницю у вартості кредитних ресурсів і страхових послуг у різних країнах.

Наприклад, часткова компенсація процентної ставки банківського кредиту має відбуватися після сплати суб'єктом ЗЕД процентів по кредиту і у межах мінімальної ставки кредитування, доступної на світовому ринку.

Натомість, якщо іноземні конкуренти в розвинутих країнах світу мають можливість одержати експортний кредит під 5% річних, а вітчизняні експортери — під 23%, то "наші" матимуть повне право компенсувати через ЕКА різницю в 18%. При цьому не порушуючи зобов'язань України перед СОТ.

Роль, яку відіграють ЕКА в розвитку глобальної торгівлі, постійно зростає. Про це свідчить активне зростання прибутків і масштабів діяльності провідних ЕКА світу.

Так, кредитно-страхове агентство Німеччини — EulerHermes — охоплює процеси управління ризиками в міжнародній торгівлі на п'яти континентах. EulerHermes має філії і своїх представників у 54 країнах світу.

Укладені договори страхування кредитних ризиків забезпечують покриття поставок товарів і послуг в 245 країн. У компанії працює більше 6 тисяч співробітників, які обслуговують близько 52 тисяч клієнтів. Чистий прибуток компанії постійно зростає і наразі сягає близько 500 млн євро на рік, а власний капітал — 2,5 млрд євро.

Ціна відсутності ЕКА

Ціною відсутності ЕКА є втрати вітчизняних експортерів у своїй конкурентоспроможності на зовнішніх ринках. Проте інші функції ЕКА — страхування і гарантування — надають не менш важливі переваги експортерам.

По-перше, це можливості підвищення конкурентоспроможності товарів за рахунок застосування гнучкіших форм розрахунку.

По-друге, це можливості здійснювати експортні поставки безпосередньо кінцевим споживачам, виключаючи з операцій посередників.

По-третє, це збільшення можливостей продажу товарів і послуг, а також кількості партнерів.

Крім цього, фахівці ЕКА зазвичай надають допомогу експортерам в оцінці фінансового стану потенційних партнерів при освоєнні нових міжнародних ринків збуту.

Принципово важливим є те, що діяльність ЕКА в Україні буде направлена  на подолання сировинної спрямованості вітчизняного експорту.

Державна фінансова підтримка експорту надходитиме лише тим суб’єктам ЗЕД, які здійснюють поставки закордон переробленої продукції з високим рівнем доданої вартості. Відповідні гарантії прописані у Статті 8 Закону, де чітко вказано товарні групи за УКТЗЕД, на які поширюватиметься діяльність агентства.

Товарні групи за УКТЗЕД

Опис товарних груп

16

Готові харчові продукти з м’яса, риби або ракоподібних, молюсків або інших водяних безхребетних

19

Готові продукти із зерна зернових культур, борошна, крохмалю або молока; борошняні кондитерські вироби

20

Продукти переробки овочів, плодів або інших частин рослин

21

Різні харчові продукти

30

Фармацевтична продукція

61

Одяг та додаткові речі до одягу, трикотажні

62

Одяг та додаткові речі до одягу, текстильні, крім трикотажних

64

Взуття, гетри та аналогічні вироби; їх частини

84

Реактори ядерні, котли, машини, обладнання і механічні пристрої; їх частини

85

Електричні машини, обладнання та їх частини; апаратура для запису або відтворення звуку; телевізійна апаратура для запису та відтворення зображення і звуку, їх частини та приладдя

86

Залізничні локомотиви або моторні вагони трамвая, рухомий склад та їх частини; шляхове обладнання та пристрої для залізниць або трамвайних колій та їх частини; механічне (у тому числі електромеханічне) сигналізаційне обладнання всіх видів

87

Засоби наземного транспорту, крім залізничного або трамвайного рухомого складу, їх частини та обладнання

88

Літальні апарати, космічні апарати та їх частини

89

Судна, човни та інші плавучі засоби

90

Прилади та апарати оптичні, фотографічні, кінематографічні, контрольні, вимірювальні, прецизійні; медичні або хірургічні; їх частини та приладдя

94

Меблі; постільні речі, матраци, матрацні основи, диванні подушки та аналогічні набивні речі меблів, світильники та освітлювальні прилади, в іншому місці не зазначені; світлові покажчики, табло та подібні вироби; збірні будівельні конструкції

Про позитивний ефект для української економіки від ухвалення даного Закону свідчать результати економіко-математичного моделювання в системі GlobalTradeAnalysisProject (GTAP).

У разі повноцінного запуску роботи ЕКА у сферах страхування, гарантування і кредитування експорту додатковий приріст ВВП України сягне 0,91%. Зростання відбудеться насамперед завдяки збільшенню загальних обсягів експорту на 9,64% та промислового виробництва — на 2,77%.

При цьому динаміка зростання експорту і виробництва значно різнитиметься в залежності від товарних груп. Найменшим ефект буде для продукції харчової промисловості — 3,57% зростання експорту й 1,37% — збільшення обсягів внутрішнього виробництва.

Найбільш потужний ефект від створення ЕКА слід очікувати від вітчизняних виробників й експортів електричних машин і обладнання. Їх експорт зросте майже на чверть — 24,67%, а виробництво — на 9,11%.

Товарні групи

Коди УКТЗЕД

Зростання експорту, %

Зростання внутрішнього виробництва, %

Продукція харчової переробної промисловості

16, 19, 20, 21

3,57

1,37

Транспортні засоби і механічне обладнання

86, 87, 88, 89

14,89

9,30

Фармацевтична продукція

30

15,97

8,99

Електричне обладнання

85

24,67

9,11

Інша промислова продукція

84, 90

21,34

11,75

Всі товарні групи

01 – 97

9,64

2,77

Очікуваний приплив інвестицій у розширення промислового виробництва становитиме 1,97 млрд дол. Розвиток цього сектору призведе до загального зростання добробуту, внаслідок чого збільшиться внутрішній ринок.

Завдяки цьому продаж продукції вітчизняного виробництва на внутрішньому ринку зросте на 1,31%. Проте більша частка новоствореного внутрішнього попиту задовольнятиметься за рахунок імпорту, внаслідок чого його загальні обсяги зростуть на 4,53%.

Тому використання ЕКА набуває дедалі більшого поширення у світі та виправдовує відповідні бюджетні витрати. 

Успішний досвід діяльності іноземних ЕКА яскраво свідчить, що вони не є "дорогим" інструментом сприяння експорту, який потребує постійних фінансових вливань, а навпаки, можуть бути цілком самоокупними та навіть прибутковими.

експерт CMD-Ukraine «Економічна правда»
Опубліковано в Економіка

Ініціатива підвищити мінімальну зарплату до 3,2 тисяч гривень  – правильна, але для її реалізації треба переглядати і шляхи наповнення бюджету.

Про це в ефірі «112. Україна» заявив народний депутат, лідер «Народного контролю» Дмитро Добродомов.

«Сама ініціатива правильна, адже пропоноване раніше збільшення зарплат на 7-10% не покрило би навіть рівня інфляції. Але треба розуміти, де Уряд планує брати на це гроші?», – зазначив нардеп.

За його словами, наповнення бюджету за рахунок підняття акцизів на пальне автоматично призведе до зростання цін, а пропозиції щодо отримання 17,1 млрд з приватизації держпідприємств та 10 млрд за рахунок конфіскації – нереалістичні до виконання.

«Окрім того, 80 мільярдів зовнішніх запозичень – на яких умовах влада планує ці гроші отримати? За рахунок скасування мораторію на вивезення лісу та мораторію на продаж землі? Але саме цього зараз категорично не можна робити», – констатував він.

Добродомов наголосив, що нереалістичне планування надходжень до бюджету ставить під питання його наповнення.

«У підсумку, країна просто лишиться без цих грошей. Тому ми маємо говорити про те, як піднімати економіку, створювати нові робочі місця і не боятися нарешті змусити платити олігархів», – повідомив депутат.

 

 

Фото: hi.dn.ua

Опубліковано в Суспільство

Потрібно ефективно використовувати всі види ресурсів, зокрема й інтелектуальний  

Промисловці та підприємці спраглі нині на наукову думку у врегулюванні господарських складнощів. Тож багато науковців безплатно на громадських засадах консультують, розробляють плани, проекти виходу із кризового стану. Громадські академічні формування об’єднуються й колегіально розглядають проблематику. Ці ініціативи оформлено й визнано як волонтерський науковий рух. Започаткував його віце-президент Академії економічних наук України Микола Білопольський. До руху долучилася Академія соціального управління, Академія наук вищої освіти України.

Наукове волонтерство набирає обертів. Гасло цього починання: «Порятунок економіки держави — святий обов’язок кожного науковця, а економістів насамперед». Його етапами стали заходи, серед яких обговорення концепції економічної програми виходу України із кризи. Цей документ передбачає розгляд закордонного досвіду в цій царині, визначення шляхів реформування економіки, ліквідацію корупції тощо. До розвитку волонтерського руху долучилися науковці ВНЗ  Києва, Вінниці, Маріуполя, Миколаєва, Херсона, Тернополя та інших міст.

Мільярдні втрати промисловості 

Економіка нашої країни переживає надзвичайно важкий період. Промисловість України не повною мірою забезпечує виробництво конкурентоспроможної продукції. Не завжди раціонально використовують енергоресурси. Не досконалі прогнози, плани та організаційно-економічні механізми реалізації практичних накреслень уряду. Та попри критику, для виходу з такого становища є реальні можливості, які полягають в ефективному використанні всіх видів ресурсів, зокрема інтелектуального.

На недавньому засіданні представників наукового волонтерського руху, що відбулося в Маріуполі, серед основних проблем розвитку національної економіки учасники виокремили низьку інвестиційну привабливість України. Внаслідок російсько-українського конфлікту обсяг інвестицій різко знизився. Основними інвесторами залишаються Кіпр та інші країни, відомі в нас як зони ухилення від оподаткування. Знизився також показник експорту з України товарів на 15% і послуг — на 24. Основна причина – заборона на вивіз до Росії товарів воєнного призначення, а також зниження закупівель РФ через бойкот українських товарів. Обсяг експорту в інші країни майже не змінився.

Не тішить і сировинна спрямованість вітчизняного експорту. Основні товари, які експортують з України, — чорні метали, руда, зернові культури, деревина та інші з низьким ступенем переробки. Знизився й експорт товарів з високим ступенем переробки, зокрема продукції машинобудування. Скажімо, експорт засобів наземного транспорту, літальних апаратів і плавучих засобів 2014 року знизився на 55%, а за перший квартал 2015-го — на 67,8% порівняно з відповідним періодом 2014-го.

Науковці-волонтери визнають промисловість найбільш постраждалою галуззю національної економіки від збройного конфлікту. Внаслідок руйнації та неможливості функціонування деяких промислових підприємств, розташованих на окупованій території, розриву технологічного ланцюга з ними, падіння експорту відбулося зниження індексу промислової продукції впродовж перших чотирьох місяців 2015 року на 21,5% порівняно з відповідним періодом 2014-го. Скоротилося виробництво машин та обладнання загального призначення на 35,7%, машин та обладнання для добувної промисловості й будівництва — на  40,9%, машин та обладнання для металургії — на 41,9%, виробництво коксу — на 44,8%, видобуток кам’яного та бурого вугілля — на 57,9%, виробництво медичних і стоматологічних інструментів та матеріалів — на 67,5%, електронної апаратури побутового призначення для прийняття, записування та відтворювання звуку і зображення — на 67,7%, залізничних локомотивів і рухомого складу — на 76,4%, автотранспортних засобів — на 85%.

Втрати промисловості України від російсько-українського воєнного конфлікту становлять майже 4 мільярди доларів експорту, десятки мільйонів гривень ВВП, кілька тисяч зруйнованих промислових підприємств. Постраждала соціальна інфраструктура.

Науковці-волонтери наголошують, що важлива складова конфлікту — брак однозначних правил щодо економічних відносин з окупованою територією. Тож прогнози подальшого розвитку не лише промисловості, а й інших галузей національної економіки поки що негативні.

Оцінити перспективність

Розв’язати окреслені проблеми може постконфліктна багатовекторна модель економічного розвитку, яка дасть змогу оцінити перспективність різних напрямів зовнішньоекономічних відносин і стратегічного партнерства України. Щоб досягнути цієї мети, необхідно проаналізувати зовнішнє та внутрішнє економічне середовище з погляду розвитку України, визначити основні засади формування постконфліктної багатовекторної моделі економічного розвитку.

У межах аналізу зовнішнього економічного середовища доцільно проаналізувати економічні відносини України, об∂рунтувати перспективи їхнього розвитку, спрогнозувати глобальні напрями економічних відносин, сформувати перелік унікальних взаємовигідних можливостей для економіки України та нових стратегічних економічних партнерів.

Щодо аналізу внутрішнього економічного середовища, то доцільно зробити оцінку впливу російсько-українського конфлікту на промисловість України та на фінансово-економічну сферу загалом, а також визначити інституційні проблеми, що перешкоджають економічному розвитку нашої країни.

Науковці-волонтери мають намір реалізувати інституційні засади  формування економічної конституції України, яка регламентуватиме виробничі відносини і дасть змогу посилити контроль і відповідальність за ефективне використання всіх видів ресурсів, протистоятиме виявам корупції, хабарництва, інших фінансово-економічних  зловживань. На противагу російській провокаційно-диверсійній федералізації маємо звернути увагу на повний регіональний господарський розрахунок, наукові розробки якого нині пропонують деякі вчені Академії економічних наук України.

Богдан АНДРУШКІВ,
завідувач кафедри Тернопільського 
національного технічного університету ім. І. Пулюя,

Роман ШЕРСТЮК,
докторант ТНТУ ім. І. Пулюя, 
для «Урядового кур’єра»

 

Опубліковано в Суспільство

Додаткова інформація