Дзеркало занепаду української промисловості

  • Друк
  • Email

Вперше я відвідав Гановерську виставку в 2014 році, де технології Індустрії 4.0 були топовою темою, а сама виставка мала міжнародний та інвестиційний статус.

Вже тоді було  зрозуміло, що Hannover Messe багато країн розглядають  як вхідний квиток в клуб сильних, технологічно розвинутих країн. Але  Україна на події представлена не була - ні того року, ні раніше. Не було нас і цього року. Тому є питання - чи хочемо ми, українці,  бути на технологічній мапі світу?

Цього року інтернаціональний формат виставки підтверджено участю більше 70 країн світу. 60% країн були представлені стендами, всього участь в події взяли більше 225 тисяч осіб. 30% відвідувачів  - представники інших країн, серед них українців - біля півтори тисячі. І всього лише одна організація з України була представлена стендом - це київський  завод «Куб», виробник шаф та корпусів для електротехніки та комунікацій.  Для порівняння - Польща, господар виставки, представила 200 своїх компаній з різних хай-тек сегментів. 

 

Наш найближчий конкурент, Росія, мала три  стенди, які фінансувались із держбюджету – Russia Export Center, а також стенди регіонів Москви та Свердловську. Більше 30 російських компаній, представлені на стендах,  були відібрані за  критеріями якості та технологічності. «Російське питання» в дискусіях звучало зовсім не так як це виглядає в українських мас-медіа – закордонні  інвестори, як і раніше, розглядають Росію в якості цікавого регіону для інвестицій. Також в Гановері були представлені стенди наших сусідів із Східної Європи. Потужно представлений Китай – за кількістю стендів він займав друге  місце після Німеччини, а всього з Китаю приїхало більше 9 тис відвідувачів.

Значення виставки важко переоцінити як з точки зору розуміння тенденцій розвитку технологій, так і з точки зору налагодження міжнародних контактів. Фактично, Hannover Messe – це не одна, а відразу 7 виставок, розташованих на площі 24 га: Промислова автоматизація, Приводи та Двигуни, Енергетика, Цифрове виробництво (ІТ–технології на виробництві), Технології вакууму та стисненого повітря, Промислова логістика, Дослідження та технології.

Ключові теми, які піднімались в цьому році - Industry 4.0, Integrated Energy, Smart materials & coating, Predictive maintenance, Cobots (Колаборативні Роботи), Energy efficiency, Digital Twins.  Третя категорія тем для дискусій та зустрічей – це тематичні «не технологічні» майданчики: Глобальні ринки, Молоде покоління, Влада жінок, Кар’єра та робота тощо. Як правило, вони пов’язані з технологіями. Наприклад, ключова тема на майданчиках «Глобальні ринки та бізнеси» - це про Індустрію 4.0 – а саме, як ці технологіії нарощують цінність для промислових споживачів. І 500 компаній в Гановері представили цього року реальні рішення в напрямку  4.0 та продемонстрували  цю саму додану цінність.

 

Таким чином, можна резюмувати, що Hannover Messe це -

1 -  вітрина передових технологій в промислових хай-тек рішень світового масштабу

2 – глобальний майданчик для залучення інвестицій та демонстрації експортного потенціалу країн

3 – виставка №1  де промисловці та розробники шукають один одного, а також шукають партнерів, постачальників, інвесторів.

Але чому й досі там немає України? Мої 3 версії причин далі.

Перша причина – відсутність промислової політики та стратегії в Україні. Не зважаючи на всі декларації про приналежність до технологічних країн, частка промисловості в Україні весь час падає. В 1991 це було близько 50% від ВВП, в 2008 – вже 26%, а в 2016 – 14%. Показові речі відбувались після 2014 року. Знаючи, що те ж машинобудування (12 млрд доларів в 2012[1] ) є також одним з головних експортних сегментів, уряд залишився в стороні і не підтримав українських виробників в їх переорієнтації з Росії на інші країни. Хоча всі добре розуміли, що Росія та країни СНД займають більше 50% в експорті машинобудування. А переорієнтація на інші ринки займає не місяці, а на відміну від аграрних ринків - якнайменше 1-2 роки. Але уряд Арсенія Яценюка ніяк не прореагував на цю проблему, а наступні два уряди тільки говорять про необхідність розвитку хай-тек сегменту в країні. Медійний дискурс, розгорнутий в мас-медіа про «велич» нашого ІТ-сектору виглядає звичайною маніпуляцією на фоні катастрофічного падіння всіх інших хай-тек секторів. Між тим, одна з головних тез 4-ої промислової революції – необхідність нарощування промислового потенціалу на новому технологічному рівні. Всі  сучасні ІТ-технології мають найбільше застосування саме там. І кожна розвинута країна має свої цілі та плани із нарощування промислового потенціалу. В ЄС д в середньому  це  20-25% в ВВП. В Україні ж частка промисловості в ВВП весь час падає.

Друга причина – відсутність експортної стратегії в області промислових хай-тек. Питання не нове, але наразі ведуться тільки дискусії. Активність деяких «низових» організацій – як Українська Бізнес Асоціація, ІТ-структури,[2]  чи інші не можуть створити централізовану державну політику стосовно промислових хай-тек.  Наш власний досвід співпраці з новоствореним при МЕРТ Export Promotion Office скоріше контраверсійний. З одного боку, ми радіємо, що з’явився відповідальний за експорт дорадчий орган при міністерстві. Проте, з іншого боку, потрібно розділяти промо  українських «сирів-ковбас» та систем управління промисловими об’єктами. Учасники ринку, що залучала АППАУ до заходів Export Promotion Office  були скоріше розчаровані. Нам конче необхідні бачення, стратегії та конкретні плани того, як справлятись з викликами нашого хай-тек експорту. Знаємо, що такий документ в МЕРТ вже з’явився – це позитивний сигнал для бізнесу. Але наразі ще рано радіти, - вивчаємо цей документ.

Третя причина стосується всіх учасників ринку.  Це  питання амбіцій. Можна скільки завгодно кричати в себе в країні про великий потенціал і молоді таланти. Проте при виході  на міжнародну арену  миттєво постають чисельні питання -  про деталі цього потенціалу, про конкретні компанії в конкретних секторах, про їх та наше спільне позиціонування в певних сегментах і т.п. І якщо наші компанії цього не роблять, а тільки їздять й дивляться як прогресують інші, то питання про амбіції виникає автоматично. Недавно один німецький партнер повідомив, що хоче організувати подію в Німеччині й хотів би запросити 4-5 компаній з України, що дійсно мають вже напрацювання та потенціал в сфері 4.0. Попит на такий ресурс в Німеччині зростає щороку. Пошуки завершились невдало - партнер не знайшов нікого, хоча звертався до всіх українських  ІТ-кластерів. То чи дійсно ми хочемо бачити себе в клубі технологічно розвинутих країн?

Тому Hannover Messe  для України  - це ще один «дзвіночок», що Україна має швидше визначатись із своїм курсом у майбутнє. Може замість декларацій  про приналежність до високих технологій і розмов про реформи, дивитись правді в вічі і зрозуміти: наразі жодних  переломних моментів на наступило. А про реформи в галузі промислових хай-тек ми взагалі мало що чули.

Але що може бути ознакою переломних моментів і свідченням серйозності  намірів  уряду і об’єднаних бізнес-спільнот?  На нашу думку це -

  1. Формування Центру (комітету, ради) промислової стратегії та політики при уряді України. Нам потрібен фокус на довгострокових завданнях розвитку промисловості та промислових хай-тек, що координується та підтримується на рівні держави. Одним з ключових  завдань центру має бути  визначення найбільш перспективних секторів промислових хай-тек, які потребують пріоритетного розвитку та підтримки. Друге завдання - формування національної стратегії в Індустрії 4.0 як це зроблено в багатьох  технологічно розвинутих країнах. Третє завдання – допомога експортерам в машинобудуванні та інших промислових хай-тек, які потребують великих капітальних витрат на модернізацію та інноваційний розвиток.
  2. Створення реально діючих технопарків з орієнтацією на промисловий інжиніринг. Технопарки - відмінний інструмент об’єднання науки та досліджень, розробників та промисловців. Найбільша проблема, з якою ми зіштовхуємось в русі «Індустрія 4.0 в Україні» – це труднощі об’єднання. В нас ще є чудові  науковці, проектні інститути, розробники, інтегратори,  інноватори серед промислових підприємств. Але як тільки ми доходимо до питань довгострокової співпраці, все зупиняється. В технопарках ці процеси відбуваються природно та органічно, бо технопарки - це форма створення нового змісту не тільки для рішень і іноваційних продуктів, а й відносин.

Вся індустрія радіє від появи в Києві Unit Factory. Якби не два «але». По-перше, це справжнє чудо (у порівнянні із  ситуацією в минулому)  створено за кошт приватного інвестора. В той же час, більше 80% подібних парків в світі в розвинутих країнах створює держава. Скільки в нас ще набереться таких Василів Хмельницьких в найближчі роки? Боюсь, що катма. Друге «але» – це орієнтація самих  парків. Поки що важко сказати як буде розвиватись Unit City. Наразі не помітний фокус на промислових хай-тек. Розвивати вже добре відпрацьовану в інших ІТ-кластерах по Україні галузь  розробки ПО на експорт – в аутсоурсингу і на споживацькі ринки (рітейл, банки, телеком, логістика і т.п.) – має дуже слабке відношення до R&D, що типово концентрується  на готових продуктах в інжинірингових, промислових технопарках.

  1. Реальне залучення промисловців до питань розвитку Індустрії 4.0 – формування дорожніх карт на підприємствах інноваторах.  Нарікання ІТ-сектору на відсутність попиту на високі технології частково справедливі. Керівники підприємств дуже мало уваги приділяють хай-тек як головному фактору конкурентоздатності в нинішньому глобальному світі. Саме тому 90% ІТ-галузі і працює на експорт. Поява в Україні інноваторів серед промислових підприємств, - які зацікавлені у впровадженні високих технологій стане серйозним сигналом для всіх розробників про початок змін в культурі ринку. Наразі важко назвати хоча б кілька  промислових підприємств в Україні, що мають стратегічні плани цифрової трансформації (дорожні карти – типовий їх інструмент). Між тим, 4.0 – це наступна хвиля цифрової трансформації, що вже успішно захопила сектори банків, телекому, рітейлу та інших. Українські промисловці значно відстають в цьому як від інших галузей всередині, так і від інших країн.

Ці та інші пропозиції подані АППАУ в рамках ініціативи Digital Agenda Ukraine і, по замислу, мають знайти відгук та втілення в урядових програмах. Не втрачаємо надію.

На фоні виконання першочергових завдань (стратегія, технопарки, залучення промисловців) формування українського стенду на Hannover Messe 2018 може виглядати тактичним завданням. Водночас, ми віримо що подібні маніфестації нашого промислового хай-тек потенціалу можуть прискорити та стимулювати вирішення і вищевказаних стратегічних завдань. Саме про це й говорить досвід міжнародних учасників події в Гановері.

Олександр Юрчак

генеральний директор Асоціації підприємств промислової автоматизації України (АППАУ)

Loading...

Прокоментувати:

Activate checkbox for comment *

Додаткова інформація